115 років тому у селі Дюксин, що на Рівненщині, у родині священника народився Ніл Хасевич — головний художник Української повстанської армії. Історія його життя і боротьби проти радянської системи вражає.
“Без цієї людини не можна уявити підпільної боротьби наших патріотів у 1940 — 1950-х роках. Адже всі підпільні видання на Волині ілюстрував саме Ніл Хасевич, — розповідає Іван Попович, директор музею-криївки підпільної друкарні УПА. — Ніл не лише робив ілюстрації до упівських агіток, журналів та газет, а й розробив проекти печаток до документів УПА та нагород для повстанців”.
А ще Ніл Хасевич створив волинську серію бофонів (бойовий фонд — грошові документи повстанців), яку фахівці називають однією з найкращих. “При світлі каганця, на примітивних верстатах творив шедеври”, — зауважує Іван Попович.
Життя художника було сповнене випробувань ще з дитинства. “Він навчався у духовній семінарії і перші уроки малювання здобув в іконописній майстерні, — розповідає директор криївки. — А у 14 разом з мамою на переїзді потрапив під потяг. Маму збило на смерть, а хлопцеві відтяло ліву ногу. Та Ніл самостійно змайстрував собі дерев’яний протез. А на компенсацію, яку заплатила компанія, що володіла залізницею, поїхав вчитися до Варшавської академії мистецтв на художника-графіка”.
Його роботи експонувалися у багатьох країнах світу. Згодом художник став активним політичним діячем, познайомився зі Степаном Бандерою та іншими провідниками Організації українських націоналістів. У квітні 1943-го його обрали до центрального і крайового проводів ОУН.
“Ніл вів ще й підпільну школу мистецтв, мав чимало учнів, які після його загибелі виконували настанови свого вчителя”, — додає Іван Попович.
Ніл мав чимало учнів, які після його загибелі виконували настанови свого вчителя.
У 1951 році на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у США іноземним дипломатам показали альбом Хасевича “Графіка в бункерах УПА”. “Коли це побачили радянські дипломати, їхня злість не мала меж, адже це була пропаганда опору комуністичній владі на міжнародному рівні, — додає Іван Попович. — Для арешту Хасевича створили міжобласну опергрупу. Вона кілька разів натрапляла на його слід — і втрачала”.
Ніл Хасевич, автопортрет.
І все-таки в одній з криївок ворог знайшов послання для Ніла. У ньому йшлося про те, що для художника заготували папір в іншій криївці — біля села Сухівці. Бункер, де переховувався митець, знайшли. 4 березня 1952 року криївку оточили, повстанцям запропонували здатися. Але Ніл та двоє його побратимів-охоронців застрелилися.
“Напівголі тіла повстанців відвезли у Клевань, де показували людям. Потім убитих відвезли у невідомому напрямку. На жаль, сьогодні ми не знаємо, де похований художник УПА”, — додає пан Попович.
Уся родина Ніла Хасевича (батько, брати Федір та Анатолій) також були вбиті енкаведистами.
...“Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває”, — написав Ніл Хасевич незадовго до своєї загибелі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Російська імперія знищила гетьманство
