10 листопада 1764 року Катерина ІІ видала указ про ліквідацію гетьманства. Цим документом графа Кирила Розумовського позбавили посади гетьмана й відновили роботу Малоросійської колегії, завданням якої була підготовка земель Гетьманщини до повної інтеграції у склад Російської імперії. “Це рішення Катерини ІІ для України було катастрофічним, — каже Вадим Мельник, історик. — Перестала існувати українська держава в будь-якій формі, не було збройних сил”.
— Що передувало цьому кроку?
— У 1745 році Катерина вийшла заміж за російського імператора Петра ІІІ. А коли той надумав одружитися з однією із коханок, а Катерину відправити в монастир, вирішила організувати проти нього заколот. Підтримав її і Кирило Розумовський, який на той час, у 1762 році, командував Ізмаїльським полком, що охороняв царські покої. У результаті заколоту, завдяки Розумовському, Петра ІІІ вбили у власній спальні, — розповідає Андрій Заяць, доктор історичних наук. — Після перевороту Катерина призначила Кирила генералом-ад’ютантом при собі. Невдовзі Кирило став членом комісії у справах дворянського статусу й очолив комісію з реорганізації російської армії.
— Як розвивалися події далі?
В. Мельник:
— На початку правління імператриці Кирило Розумовський мав досить сильний вплив на неї, але невдовзі, у 1763 — 1764 роках, майже втратив його. Оскільки Кирило був гетьманом, то Катерина побоювалась посилення його влади. В її державі не могло бути місця для козацького гетьманату з козацькими полками.
На початку правління Катерини ІІ Кирило Розумовський мав досить сильний вплив на неї.
А. Заяць:
— Не обійшлося також без інтриг. Після того, як пішли чутки, що Катерина хоче одружуватись з Григорієм Орловим, на її коханого було здійснено замах. Підозра впала на компанію, до якої належав і Кирило Розумовський.
Тоді Розумовському порадили поїхати до України, поки все залагодиться. Там молодий гетьман зібрав старшинську раду, на якій підготували прохання до імператриці зробити посаду гетьмана спадковою у роді Розумовських. Невдовзі він повернувся до Петербурга й на одній із рад порушив це питання, але його ніхто не підтримав.
Відтак Розумовський повернувся до України, а в цей час Микола Теплов, його давній знайомий, написав цариці записку про непорядки в Малоросії. У Російській імперії його вважали знавцем українських справ, тож у Петербурзі ці слова сприйняли всерйоз: “Ніякого українського народу немає. Це — зіпсований поляками, литовцями російський народ. Його треба уніфікувати і забути”. Після повернення Кирила Катерина стала вимагати його відставки, та він не йшов.
А через пів року стався ще один інцидент: за відсутності Катерини її опоненти пробували звільнити з тюрми Івана VI Антоновича, який мав більше прав на престол, аніж чинна цариця. Однак під час звільнення його вбили, а згодом вбивця заявив, що до цього його підштовхнув Кирило. Як наслідок — у гетьмана не залишилося шансів втримати посаду.
— Як відбулась сама ліквідація гетьманства?
А. Заяць:
— Катерина примусила Кирила зректися булави, надавши йому значну пожиттєву пенсію та підтвердивши його права на маєтності в Гетьманщині. А 10 листопада 1764 року видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні. Замість нього створили колективний орган управління — Другу Малоросійську колегію, яка проіснувала до 1786 року. Керівний орган колегії складався з восьми осіб, четверо з яких були українцями. Загалом Січ потроху згорталася, але канцелярія, суд після ліквідації діяли.
У 1768 році Катерина скликала нараду щодо реформування російського суспільства й укладення нового “Уложення”, тобто мали відбутись вибори депутатів. Під час цих виборів ситуація в Україні була досить напружена: виникали спроби висунути вимогу про відновлення гетьманської влади, але тих, хто це ініціював, заарештували.
Остаточно знищили Запорізьку Січ у 1775 році, а все майно та козацькі архіви вивезли до Петербурга. У 1781 році ліквідували полкову систему: поділили Лівобережну Україну на три намісництва — Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. Скрізь завели єдину для всієї Російської імперії систему адміністрації.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, якою була пошта у давні часи
