Це був один з найгучніших судових процесів тогочасної Європи. У вбивстві одного з найвищих посадовців Польщі звинуватили "терористичну", як писали тодішні польські газети, Організацію українських націоналістів. На лаві підсудних опинилися 12 діячів ОУН, на допити викликали десятки свідків, обвинувальний висновок налічував понад сотню сторінок, а засідання у Варшавському окружному суді тривали ледь не щодня упродовж майже двох місяців.
"У справі про вбивство міністра Перацького бракує тільки одного — безпосереднього вбивці Григорія Мацейка. Однак тут є всі ті, хто підмовив на злочин цього просто чоловіка, який був тільки його виконавцем, а організаторами були найвищі члени ОУН на чолі з її крайовим провідником", — заявив в обвинувальній промові прокурор Владислав Желенський.
Міністру Перацькому, який був відповідальним за політику “пацифікації” (примушування до миру) українського населення Галичини та Волині, був винесений смертний вирок Революційним трибуналом ОУН ще у квітні 1933 року. Атентат мав стати актом помсти за жорстокі репресії проти українців і був схвалений на конференції ОУН в Берліні.
Убивство Перацького ретельно спланував та організував Степан Бандера, якого у Польщі затримали напередодні вбивства.
Міністр внутрішніх справ Польщі Броніслав Перацький.
Narodowe Archiwum Cyfrowe, 1930-ті роки.
Виконавця атентату Григорія Мацейка забезпечили саморобною бомбою, потужність якої дорівнювала вибуху 4-5 ручних гранат, та револьвером калібру 7,65 мм іспанського виробництва. Григорію Мацейкові, який після невдалої спроби підірвати бомбу трьома пострілами в голову убив Броніслава Перацького, вдалося втекти.
Першими слідами, які вказували на причетність до вбивства українських націоналістів, були знайдена на місці вбивства синьо-жовта кокарда і специфічна бомба, матеріали для виготовлення якої поліція виявила під час обшуку в арештованого члена ОУН Ярослава Карпинця.
"Ще в переддень убивства у Львові та Кракові було проведено низку арештів осіб, яких підозрювали у причетності до терористичної Організації українських націоналістів. В одного із затриманих Карпинця у Кракові виявили хімічну лабораторію. Експертиза підтвердила, що бомбу було виготовлено з матеріалів, які були у Карпинця. Таким чином підозра у вбивстві впала на ОУН", — переповідала перебіг досудового слідства Gazeta Lwowska.
Степан Бандера, як завжди під час арештів, не визнавав своєї причетності до ОУН і, зрозуміло, заперечував свою вину в організації вбивства Перацького. Однак заявити про це на суді йому не дозволили, позбавивши права давати покази, послуговуючись українською мовою.
Головуючий суддя вимагав відповідати на суді польською мовою, оскільки вона є мовою судочинства в польській державі, а всі підсудні нею володіють. Однак Бандера продовжував говорити виключно по-українськи. "Я хочу відповідати!" — цитувала газета вимогу крайового провідника ОУН. Дійшло до того, що Степана Бандеру на тиждень вилучили із залу судових засідань. Робити це довелося силоміць, підсудний опирався своїм конвоїрам.
Такої ж мовної позиції дотримувалися майже всі підсудні оунівці. Діячка ОУН Віра Свінцицька не тільки відмовилася давати покази польською мовою, але й на виході із залу суду привітала звинувачених вигуком "Слава Україні!”. "За цей вигук, яким було виявлено неповагу до суду, Свінцицьку було покарано одним днем темниці", — повідомляла Gazeta Lwowska.
Головним доказом у справі проти Бандери та його соратників став так званий "архів Сеника" — 5 томів переписки керівників проводу ОУН, вилучений у Празі та переданий польській поліції. Адвокат Володимир Горбовий, який захищав Бандеру і ще кількох підсудних, заявив, що ці документи несправжні, а сфальсифіковані, бо доказів їх правдивості немає. Прокурор Желенський за такі слова вимагав притягнути адвоката до кримінальної відповідальності за наклеп, але суд постановив оштрафувати його на 200 злотих.
У своїх промовах на суді захисники підсудних зверталися до тогочасних історичних реалій, коли після Першої світової війни утворювалися молоді держави, та ідея державотворення захопила серця молодих українців. Але навіть в історичних екскурсах, які робив у своїй промові адвокат Шлапак, суд розгледів приниження гідності польського народу, і оштрафував захисника на 300 злотих.
"Через три дні у всіх українських церквах будуть прощатися зі старим роком і вітатимуть новий рік. Полинуть до грецького Бога і Матері Божої прохання, щоб троє суддів у Варшаві винесли справедливий вирок оскарженим, прислухаючись до свого серця. Хай ваше серце врятує вас від суддівської помилки", — звернувся до суддів Варшавського окружного суду адвокат Лев Ганкевич.
Та вирок суду був суровим і повністю задовольнив вимоги прокурорів. Степана Бандеру, Миколу Лебедя та Ярослава Карпинця, яких було визнано головними організаторами вбивства, засудили до смертної кари, яку одразу замінили на пожиттєве ув’язнення через амністію, яка саме цього року була оголошена для всіх в’язнів і пом’якшувала їм покарання. Усі інші були засуджені на різні терміни позбавлення волі, але ніхто з них не пробув в ув'язненні повний термін через початок Другої світової війни, внаслідок якої перестала існувати польська держава.
Читайте також про інформаційну бомбу з таємного бункера, який загубився у карпатських лісах.
