Піфей, грецький мореплавець і дослідник, жив у IV столітті до н. е. Він відомий своїми дослідженнями північної Європи, які описав у своєму творі “Про океан”, що не зберігся до наших днів. На довгі роки його свідчення стали основним джерелом інформації про Північне море та субарктичні регіони Західної Європи.
Піфей, грецький мореплавець і дослідник, жив у IV столітті до н. е. Він відомий своїми дослідженнями північної Європи, які описав у своєму творі “Про океан”, що не зберігся до наших днів. На довгі роки його свідчення стали основним джерелом інформації про Північне море та субарктичні регіони Західної Європи.
Орієнтовно між 330 і 320 роками до нашої ери Піфей відплив кораблем з порту свого рідного міста Массалія, що на узбережжі Середземного моря (тепер — це французьке місто Марсель). Досі достеменно не відома мета подорожі. Античні автори наводили різні версії щодо цього. За однією з них, Піфей, який походив з бідних прошарків населення колонії, відправився у рейс за завданням багатих купців Массалії, щоб знайти нові, потенційно привабливі ринки збуту товарів.
Свої враження Піфей описав у книзі “Про океан”, яка не дійшла до наших днів. Залишилися лише уривки, цитовані або перефразовані пізнішими авторами. Тому подробиці мандрів мореплавця відомі нам лише з чужих уст. Про нього, зокрема, писали такі античні історики, як Страбон, Пліній Старший і Діодор Сицилійський. Ці описи часто суперечливі та неточні, тому важко з упевненістю реконструювати маршрут Піфея або його відкриття.
Згідно з даними деяких авторів, грецький мандрівник проплив уздовж узбережжя Іспанії та Португалії, а потім перетнув протоку Гібралтар. Проте відомо, що в той час мореплавство Гібралтаром контролював Карфаген, який перекрив протоку для кораблів інших народів. Тому окремі науковці вважали, що Піфей, ймовірно, спочатку рухався суходолом до гирла річок Луара або Гаронна, які впадають у Біскайську затоку, а вже потім починав морську частину подорожі. Інші припускали, що для того, аби уникнути карфагенської блокади, він міг плисти лише вночі, близько до берега, або ж скористався тимчасовим послабленням блокади.
Піфей першим описав такі не відомі давнім грекам явища, як полярний день, полярне сяйво та морська крига.
Ще одна, мабуть найобгрунтованіша, теорія полягає у тому, що до IV століття до нашої ери західні греки, в тому числі й мешканці Массалії, були в дружніх відносинах з Карфагеном. У 348 році до н. е. Карфаген і Рим уклали угоду, за якою Рим мав триматися подалі від західного Середземномор’я, але ці умови не стосувалися Массалії, яка мала свій власний договір з карфагенянами. Протягом другої половини IV століття до нашої ери, під час подорожі Піфея, масаліоти, ймовірно, могли діяти, як їм заманеться. Немає жодних доказів їхнього конфлікту з Карфагеном у джерелах, що згадують про подорож.
Під час своєї мандрівки Піфей дослідив узбережжя Британії, можливо, обігнувши весь острів. Він, зокрема, зазначив, що ця територія — холодна і морозна. Її тубільне населення, за його словами, живе в критих соломою хатах, зберігає зерно в підземних сховищах і пече з нього хліб. Тубільці мають “прості манери” і задовольняються простою їжею. Ними керує багато королів і князів, які живуть у мирі один з одним. Їхні війська б’ються на колісницях, як це робили греки під час Троянської війни.
Британію він описав як трикутний острів і твердив, що виміряв розміри його сторін. При цьому він перебільшив їх, але згалом пропорції були правильними. Вважають, що грек відкрив Ірландське та Північне моря, дослідив острів Зеландію і частково Скандинавський півострів.
Північною межею його подорожі була земля під назвою Туле, про яку він писав, що розташована вона за Полярним колом. Варто зазначити, якщо чимало з географічних назв із подорожі Піфея, поданих античними авторами, науковці змогли розгадати, то щодо Туле вони досі не можуть дійти спільної думки. Існують різні версії, що це була за країна — від Гренландії, Ісландії до Фарерських островів.
Багато аспектів подорожі Піфея все ще викликають суперечки. Хтось вважає його фальсифікатором, інші — надійним джерелом інформації. Проте існує загальний консенсус щодо того, що Піфей був сміливим і досвідченим мореплавцем, який зробив значний внесок у географічні знання того часу.
Зокрема, він першим в історії описав такі явища, як полярний день, полярне сяйво та морська крига. Про замерзання моря він писав, що “море на півночі застигає і ніби вкривається слизькими медузами”. Піфей також першим встановив зв’язок між небесним рухом Місяця та явищем морських припливів і відпливів, бо в Середземномор’ї вони не настільки явно виражені, як на Півночі. Давньогрецький мореплавець також вирахував нахил площини екліптики до площини небесного екватора.
Подорожі Піфея мали значний вплив на уявлення про світ у стародавній Греції. Він довів, що Британія — це великий острів, а не просто скупчення маленьких островів. Він також описав раніше невідомі народи та культури північної Європи.
Незважаючи на суперечки, Піфей залишається однією з найважливіших постатей в історії досліджень.
Іван ГАВРИШ
