Його не стало сорок років тому — 27 січня 1983-го. Проте комедії Луї де Фюнеса й нині не сходять із телеекранів. Це — чи не найкращі антидепресанти. Що колись, що тепер.
...Франція. Сен-Тропе. Серпень. На термометрі — під сорок градусів. Тамуючи спрагу пляшкою “Евіан”, блукаю знаменитим курортом. Я приїхав сюди, зокрема, щоб побачити відділок, де знімали культові комедії про пригоди жандармів.
І ось переді мною — триповерхова будівля під платанами, яку прикрашає величезний напис Gаndаrmerі Nationale. Ну, така ж, як у кіно! Звичайно, її трохи “підмарафетили”, але все решта — один в один. Здається, ось зараз із центральних дверей вийде Крюшо, емоційно розмахуючи руками та невдоволено бурмочучи щось під ніс...
Виявляється, тепер тут — кіномузей. Біля входу вас зустрічає чоловік, перебраний у знайомий мундир. Ні, це не актор, а просто місцевий житель, який у такий спосіб (роблячи фото з туристами) заробляє собі на життя. Хто ж не хотів би мати в своїй колекції селфі із жандармом?!
Усередині будівлі можна зробити знимку вже з самим Луї де Фюнесом, точніше — з його скульптурою. А ще довідатись, як народилась культова кінокомедія, що вийшла на екрани восени 1964 року. Її успіх побив тоді всі очікування продюсерів, очоливши рейтинг касових зборів у Франції.
Тож не дивно, що потім було знято ще п’ять серій про жандармів. Вони стикались з інопланетянами, літали у Нью-Йорк, одружувались і т. д. Остання стрічка, в якій на екрані з’являвся Крюшо, вийшла у 1982 році. Можливо, й на цьому історія не завершилась би, але не стало режисера. Жану Жиро було лише 58, але його, кажуть, здолали сухоти.
З “Фантомасом” не дружив
Серіал про жандармів приніс популярність Луї де Фюнесу, але був далеко не першим у його фільмографії. Актор намагався пробитися на екрани ще з середини сорокових років, тобто після завершення Другої світової війни. Зіграв у понад ста стрічках, поки йому стали довіряти не епізодичні ролі, а хоча б другорядні. І взагалі, його шлях до визнання був звивистим, як траса “Формули-1” у Монте-Карло...
Сен-Тропе. Тут знімали знамениту комедію.
“Небагатьом вiдомо, що Луї де Фюнес починав iз пiдробiтку в кравця, де йому доводилось збирати розкиданi голки, опiсля працював пiанiстом у барах, згодом грав у театрi маленькi ролi (причому дуже довго), а потiм на нього несподiвано звалилась шалена слава, — розповiдав менi покійний актор Мiшель Галабрю, якого всi знають як товстуна iз “Жандармiв з Сен-Тропе”. — Ця стрiчка — далеко не шедевр, i коли ми її знiмали, то зовсiм не сподiвались на таку шалену популярнiсть.
Причому спочатку Луї де Фюнеса дуже критикували: писали, що вiн гримасує, як клоун, i взагалi — погано грає. А нинi його iм’я знають у всьому свiтi, навiть бiльше, нiж, скажiмо, Ренуара. (Усмiхається). Щойно дiти пiдростають, їм одразу дають подивитись нашу комедiю, над якою не владарює час. Знаєте, це успiх, який неможливо пояснити”.
Не менший успіх очікував і “Фантомаса”, в якому Луї де Фюнес зіграв комісара Жюва. Такого ж ексцентричного, набундюченого та галасливого, як жандарм Крюшо. До речі, обидва фільми знімались паралельно (акторові довелося бігати з одного майданчика на інший), а прем’єри відбулись з різницею у два місяці. Студія, що вклала гроші у виробництво, залишилась задоволеною бокс-офісом і також дала “добро” на зйомку продовження.
У проекті брали участь герой фільмів “плаща і шпаги” Жан Маре, тодішня секс-символ французького кіно Мілен Демонжо (до слова, її родинне коріння — у Харкові) та нова зірка кінокомедій Луї де Фюнес.
“Він був великим перфекцiонiстом і дуже серйозно ставився до того, що робив,— розповідала мені актриса Мiлен Демонжо, яка зіграла наречену Фантомаса. — Iнодi йому могло здатися, що виглядає гiрше, анiж Жан Маре. Тому пiд час зйомок Луї де Фюнес мiг несподiвано засмiятися, а потiм сказати: “Ой, вибачте!” (Усмiхається). Усе — для того, щоб зробити ще один дубль. Звичайно, Маре був незадоволений. I взагалi, у них не складались стосунки...”
Можливо, тому що екранний красень був нетрадиційної орієнтації, чого не приховував. Натомість Луї де Фюнес належав до ревних католиків. Одне слово, вони були антиподами.
“Швидка” для зірки
Попри славу, яка звалилась на актора, він не підхопив “зоряної хвороби”. Мало того — мав чимало різних комплексів та не любив товариства. “Луї де Фюнес був дуже скромною людиною. Інодi навiть поводився, як дебютант, — ділився спогадами у розмові зі мною композитор Владімір Косма, який співпрацював із коміком у стрічці “Пригоди равина Якова”. — Не можу також не вiдзначити, що Луї де Фюнес завжди дуже багато працював”.
Щороку на екрани виходило три-чотири фільми з його участю. Серед них — “Людина-оркестр”, “Роззява”, “Велика прогулянка” (дует із Бурвілем просто неперевершений), “Оскар”. Щоправда, у сімдесятих, а тим більше у вісімдесятих роках інтенсивність зйомок різко зменшилась. Ви спитаєте: в чому причина? Ні, режисери й далі запрошували його на головні ролі, але... У Луї де Фюнеса виникли проблеми зі здоров’ям.
У якийсь момент у нього не витримало серце. Спочатку стався один інфаркт, потім — другий, а згодом — третій. Проте після перших двох акторові все ж вдалося відновитися та повернутися до роботи.
“Щоправда, тепер за знiмальним майданчиком стояла швидка допомога з лiкарем, який щодня говорив Луї де Фюнесу, коли потрiбно зупинитися i вiдпочити, — ділився зі мною Мішель Галабрю. — Однак французькі компанiї не хотiли бiльше страхувати його життя...”
Актора всюди супроводжувала й дружина Жанна. Вона дбала про його комфорт, харчування і відгороджувала від сторонніх. Адже де б не з’являвся її чоловік, шанувальники неодмінно хотіли якщо не взяти автограф, то принаймні потиснути руку й сказати, як вони його всі люблять.
Жермен і Жанна
Знаменитий французький комік був двічі одружений. Його першою обраницею стала офіціантка на ім’я Жермен. Доля звела їх, коли Луї де Фюнес працював піаністом у ресторані. Він не був красенем (навіть у молодості, коли голову прикрашала чуприна), але одразу підкорив жінку виконанням джазу й почуттям гумору. Невдовзі вони офіційно оформили свої стосунки, а через рік, у 1937-му, в подружжя народився первісток, якого назвали Данієлем.
Знаєте, чим волів займатися артист? Порпатись на городі та в саду.
Втім, той шлюб протримався лише шість років. Луї де Фюнес зустрів нове кохання: Жанну, котра працювала в якомусь бюро секретаркою. Він не став вести подвійне життя, як це робить чимало хто з його співвітчизників (тим більше — серед богеми), а спакував валізи та полишив першу сім’ю. Певний час жив із новою обраницею “на віру”, а потім повів її до мерії.
У тому шлюбі народиться двійко дітей — Патрік (1944 р.) і Олів’є (1949 р.). Останній виросте красунчиком, тож батько залучатиме його до зйомок у кіно. Так, сина Луї де Фюнеса можна побачити в комедіях “Фантомас розлютився”, “Людина-оркестр” та ще чотирьох стрічках. Втім, його акторська кар’єра завершилась у сімдесятих. Олів’є подався в іншу сферу — небесну. І це не жарт — син зірки аж до пенсії працював в авіації.
Натомість його брат — Патрік — присвятить життя медицині. Якщо точніше — радіології, якщо ще точніше — мамографії. Тобто він обстежував жінок щодо раку грудей. Обидва сини видатного коміка в 2005 році напишуть разом мемуари. Назва книги промовиста — “Не говоріть про мене надто багато, діти!” Побажання батька вони дотримались. Там немає якихось “пікантних” фактів. В основному — сімейно-кіношні байки.
Сховався від усіх
Неважко здогадатись, що статус “комік №1” приніс Луї де Фюнесу й чималі статки. Хтозна, чи це було його дитячою мрією чи ідеєю фікс, але актор придбав... замок. Шато-де-Клермон, що поблизу Нанта (це дві години від Парижа), стало місцем, де він міг сховатися від допитливих очей.
Знаєте, чим волів займатися там артист? Порпатися на городі та в саду. Саджав овочі, фрукти та всіляку зеленину
(його спаржа, кажуть, була неперевершена). А ще вирощував квіти. Особливо — ружі. Міг годинами обрізати кущі й підгортати грунт. Власне смерть застала його за улюбленим хобі.
“Останнiй iнфаркт стався, коли Луї де Фюнес займався квiтами у своїй оранжереї”, — розповідав мені під час зустрічі в Парижі його колега Мішель Галабрю. Зірці комедій було шістдесят вісім років. Лишень.
...Його поховали на цвинтарі неподалік замку. Ті, хто там побував, дивуються скромності могили Луї де Фюнеса. Ні кам’яних скульптур, ні мармурових плит. Лише ледь помітний хрест. Зате біля нього завжди багато квітів. У тім числі — ружі, які він так любив.
