Цього року відзначають 100-ліття Одеської кіностудії. “Та які сто років? Значно більше! Коли в Одесі кіно знімали, на голлівудських пагорбах тільки лимони росли!” — кажуть тут.
“Одеська кіностудія була створена ще у 1906 році Мироном Гроссманом. А “Парамаунт Пікчерз”, перший із монстрів Голлівуду, — аж у 1912-му, — каже продюсер Михайло Бейзерман. — Чому ж тоді 100-ліття Одеської кіностудії відзначаємо цьогоріч? Бо радянська влада переписала історію під себе. Коли у 1919 році “червоні” захопили місто, на базі студій Гроссмана, Борисова та Харитонова створили кінофотогрупу армії. От відтоді й відраховують історію”.
Імпозантна жінка в рукавичках, яка долучається до розмови, доводить: відлік слід починати на 26 років раніше.
“Брати Люм’єр коли всім показали кіно про поїзд? Правильно, у 1895-му. А Йосип Тимченко, механік нашого університету, ще у 1893-му “кінескоп” змайстрував: знімав рухомі картинки й на екрані показував!”
Пані з таким запалом розповідає, що не хочеться її засмучувати: Едісон експериментував зі зйомками на кіноплівку ще за п’ять років до цього, та й не він один.
Зрештою, застерігав же відомий письменник Юрій Яновський: одесити понад усе люблять Одесу, а тому не дивуйтеся, якщо скажуть, що навіть Чарлі Чаплін родом звідси! До речі, Яновський, працюючи на кінофабриці художнім редактором у 1920-х, назвав її “Голлівудом на березі Чорного моря”. Але тут уже без жартів: на той час знімали багато та якісно.
“Сьогодні на студії працює приблизно 60 осіб. А у найкращі часи було понад тисячу”, — розповідає Світлана Ескіна, директорка департаменту заходів Одеської кіностудії. Майже два десятиліття через брак державного фінансування фільмів тут самі майже не знімали. Лише останніми роками знову закипіла робота.
На свята в Одесі відтворюють сцени з відомих фільмів, використовуючи оригінальний реквізит зі зйомок.
ЗА КАДРОМ ФІЛЬМІВ ТА СЕРІАЛІВ
У павільйоні номер 5 діє Музей кіно, де можна побачити костюми та реквізит із найвідоміших стрічок — “Місце зустрічі змінити не можна”, “Пригоди Електроніка”, “В’язень замку Іф”... Тут також відтворені “кімнати”, можна побачити і кінопроби акторів на ту чи ту роль. Відвідувачі хапаються за серце, коли бачать, що Д’Артаньяном міг стати не Боярський, а Олександр Абдулов, а Міледі — не Маргарита Терехова, а Олена Соловей!
А пам’ятаєте сукню Міледі з “Д’Артаньяна і трьох мушкетерів”, у якій її стратили? Мені це плаття здавалося розкішним: оксамитовим, із багатим хутром. А тут я зовсім не впізнала його: тканина дешева, хутро — штучне, благеньке... Все ж таки, діє магія кіно!
А це знаменитий одяг кардинала Ришельє.
...Прямую на знімальний майданчик — тут готуються фільмувати четвертий епізод серіалу “Іванова, 45”. “Працюємо з 9-ї ранку”, — усміхається Михайло Бейзерман, продюсер серіалу.
Акторів на майданчику п’ятеро — це відомі за комедійним шоу “Каламбур” Вадим Набоков, Олексій Агопян і Тетяна Іванова, а також Олексій Постоленко із “Масок” та Дмитро Олешко. У попередніх епізодах знімався Борис Барський. Вони зображають самих себе в теперішньому часі. Ну, майже: бо за сюжетом ці артисти — безробітні. Насправді ж на таке поскаржитися не можуть: задіяні і в кіно, і в театрі.
За кадром — гример, режисер, помічник режисера, продюсер, три оператори, головний оператор, два звукорежисери, асистенти, художник, бутафор, скрипт-супервайзер. Останній стежить за послідовністю дій у відзнятому матеріалі та за всіма дрібницями, наприклад, аби защіпнутий піджак у наступному кадрі не виявився уже розщіпнутим. Більшість кіноляпів у фільмах з’являються саме через недогляд скрипт-супервайзера.
У телеефірі “Іванова, 45” має з’явитися уже до кінця жовтня.
“Одеська кіностудія не видавала продукції під своїм брендом 18 років! Цей серіал буде першим, що вийде на екран з усім відомою заставкою — золотою бригантиною та звуком ринди, корабельного дзвона”.
А ЩО ДАЛІ?
“Також у нас тривають зйомки двох повнометражних стрічок, “Пам’ять сонця” і “Полум’яна ріка”, — розповідає Андрій Осіпов, голова правління Одеської кіностудії. — Наступного року заплановані зйомки ще трьох художніх фільмів. У серпні ми стали лідерами за кількістю підтриманих проектів на 11-му конкурсному відборі Держкіно — три подали й на всі отримали фінансування”.
На стрічку режисера Вілена Новака “Тепер я турок, не козак” виділили понад 37 млн грн із держбюджету. Це буде історія про кохання українки та єврея у Маріуполі в часи Другої світової війни. Понад 30 млн грн призначено на зйомки картини “Режисер” — про Олександра Довженка у період роботи в Одесі. А ще 6,9 мільйона — на болгарсько-український фільм “Край ріки”, про болгарина, що випадково потрапляє до Вилково й знаходить кохання.
...Прощаючись, Михайло Бейзерман каже: “У країну, в місто ніколи не прийдуть інвестиції, поки вони не стануть впізнаваними. Одесу треба просувати. І кіно у цьому допоможе”.
Читайте також про те, як журналістка "Експресу" відчула на собі містичність батьківщини Миколи Гоголя
