Її параметри — 90/65/90, зріст — 175 сантиметрів, вага — 55 кілограмів. 66-літня Лариса Михальцова — елегантна, витончена, граційна, з чарівною усмішкою. Живе у селі Калинівка, що на Миколаївщині. Разом із чоловіком утримує господарство: вирощує курей, саджає городину... А також бере участь у дизайнерських показах та фотосесіях для модних журналів. Нещодавно вона стала прабабусею, а перед тим потрапила до топ-100 найбільш надихаючих та впливових жінок світу за версією BBC.
— Пані Ларисо, розкажіть, як ви опинились у модельному бізнесі?
— Коли мені було 63, тимчасово підробляла в ресторані — грала на баяні. Я — професіональна баяністка, закінчила музичну школу, музучилище, інститут мистецтв. Нині навчаю дітей гри на цьому інструменті у Миколаївській музшколі.
Так от, тоді в ресторані на мене звернули увагу його відвідувачки — працівниці одного журналу. Вони запропонували взяти участь у фотосесії, а опісля — розмістили мою світлину на обкладинці. Відчула себе царицею! Далі були зйомки для інших журналів. А згодом — запрошення на показ мод у Франкфурті. Тоді я виходила на сцену в бежевій сукні, яка облягала фігуру, та незвичному для себе взутті — кросівках.
— Ви — у чудовій, навіть ідеальній формі. Як вам це вдається?
— Бо їм за одного, а працюю за трьох! А ще моїм незмінним “тренажером” є баян. Він важить 13 кілограмів. Граю щодня дві-три години. Загалом, вважаю, що про свою фізичну форму потрібно дбати завжди. Я з юності займалась художньою гімнастикою, волейболом, настільним тенісом. Згодом ми з чоловіком захопилися великим тенісом. А останні півроку втілюю одну зі своїх найбільших мрій — танцюю. Віденський вальс, танго — відчуваю від цього справжній кайф!
— А як харчуєтеся?
— Віддаю перевагу простій, здоровій їжі: каші, рибі, бринзі, салу... Щодня з’їдаю 1 — 2 домашні яйця. Чорний шоколад люблю. Іноді випиваю 150 мілілітрів червоного вина — його робить мій чоловік. На чай сушу й заморожую цвіт чайної троянди, яку вирощуємо на городі. Маю харчові табу — ковбаси, консерви, торти.
— Город у вас великий?
— 30 соток. А ще — сад. Саме тепер обрізаємо гілки на деревах. Згодом почнемо садити город...
— Жінки переважно не люблять говорити, скільки їм років. А ви?
— Мені лише 66, і я не соромлюся свого віку!
— Торік ви із чоловіком святкували 45-ліття подружжя. Як познайомились?
— Із Володимиром знаємося з четвертого класу. Тоді вчителька посадила нас за одну парту, бо ми були новенькі. У старших класах також сиділи поруч, я вже тоді помічала його погляди на собі. До речі, Володимир у школі захопився фотографуванням, тож саме він був моїм першим фотографом.
У 21-річному віці ми побрались. Нині у нас дві дочки, четверо внуків, у січні народився правнук.
До речі, нещодавно пасажир, з яким їхала в одному купе, звернувся до мене: “Дівчино...” Я подякувала за комплімент і зауважила, що вже прабабуся. :)
— Пані Ларисо, які головні принципи вашого життя?
— Важливо розвивати самодисципліну, бути цілеспрямованою і обов’язково — мріяти. Лише тоді вдасться досягти успіху й відчувати задоволення від життя.
— А про що сьогодні мрієте?
— Про мир у світі, про те, аби мої рідні були здоровими. А ще хочу побувати в Парижі, пройтися там подіумом. Недарма ж часто чую від професіоналів: “Цю модель має побачити Париж!”
Радимо прочитати історію Сашка Горонді, який був безхатьком, а потім зумів кардинально змінити своє життя.
