Вона понад 25 років жила за океаном, а тепер несподівано з’явилась в Україні. Співачку вже не впізнають на вулицях (бодай тому, що стала блондинкою), але її пісні й сьогодні звучать актуально.
Під час розмови з журналістом газети "Експрес", співачка зізналася, що їй не було складно прийняти рішення про переїзд.
"Я дуже легка на підйом, — каже Віка Врадій. — Коли жила у США, мене весь час тягнуло додому. І з роками це відчуття лише посилювалось. Не випадково в одній із моїх пісень є такі слова: “Не знаю, чи зможу без неї навіть в раю золотому”..."
Співачка повернулася кілька місяців тому (спершу жила в Києві, тепер — у Львові). Каже, пробує адаптуватися. "Після понад 25 років, проведених за океаном, це, звичайно, непросто", — зізнається.
В Америці зірці української естради 90-тих довелося змінити чимало професій.
"Моя перша робота там — продавець у супермаркеті, — каже Віка Врадій. — Потім працювала і гідом, і водієм, і ріелтором, і кур’єром. Взувала ролики й цілий день — з восьмої ранку до п’ятої вечора — гасала між автівками на Мангеттені, розвозячи квитки від турагентства. Одягла наплічник — і полетіла! Таким чином я не стояла в трафіку й дуже багато встигала... Знаєте, в будь-якій роботі старалась бути найкращою. Тобто зе бест. А якщо не могла зробити щось перфектно, то навіть не бралася".
На початку дев’яностих в Україні ім’я Віки Врадій гриміло не менше, ніж “Братів Гадюкіних”. Але психологічно змінити сцену на ролики було нескладно.
"Зіркою себе ніколи не вважала, — каже співачка. — Так, в Америці було важко: перші півроку взагалі жила на хлібі й воді, але я пізнавала світ і себе. На що здатна в різних “іпостасях”... Знаєте, мені в житті ніхто нічого не дарував. Завжди всього досягала сама. Усі стіни я пробивала своїм чолом. Це правда... Звідки черпала сили? Допомагав характер — бойовий і наполегливий. Це точно. Я ніколи не “киснула” й не розслаблялася".
Сьогодні вона ще не може сказати, чи повернулася в Україну назавжди.
"Я досить сильно залежу від своїх внутрішніх поштовхів, — каже артистка. — Нині просто щаслива, що гуляю вулицями рідного міста (намагаюсь не їздити, а, власне, ходити пішки), зустрічаюсь із однокласниками та отримую задоволення від найменших дрібниць. Ну й з нетерпінням чекаю львівських дощів, за якими так скучила в Америці!"
Повне інтерв'ю з Вікою Врадій читайте у друкованому форматі газети "Експрес".
Радимо до вашої уваги захопливу історію українки, яка у 60 зайнялася тенісом, а в 75 вирішила втивчити англійську
