"Дієслово “кохати”, від якого утворено іменник “кохання”, відоме всім слов’янським мовам, — розповідає “Експресу” мовознавець Іван Ціхоцький. — Походить від праслов’янського “кохати” (“доглядати, дбати”), яке своєю чергою пов’язане із індоєвропейським коренем kos, що означав “чесати, гладити, пестити”.
В українській мові семантично розрізняють кохання як палку емоцію і любов як слово загальнішого значення: кохання має тілесний та чуттєвий контекст, а любов може і не мати контексту пристрасті.
У радянські часи слова “кохання” та “любов” часто визнавали тотожними і стали визначати як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.
Звідки походять інші відомі українські слова? Про це читайте у друкованому форматі газети "Експрес".
Газета "Експрес" започатковує нову рубрику, де розповідатиме про походження популярних українських слів. Бо солов’їна нині — у тренді! Любити українську — це не лише розмовляти нею, а й знати її історію.
