Так живуть супермами. Будні та свята жінок, у яких — 11, 14 і 15 дітей

У другу неділю травня українці святкують День матері.

Фото з сімейного архіву Надії НОВАК
Фото з сімейного архіву Надії НОВАК

Ми вирушили до Глинного, що на Рівненщині, аби привітати місцевих жінок із великим святом — Днем матері, яке відзначають у другу неділю травня. Чому саме сюди? Лише вдумайтеся — у цьому селі понад 200 багатодітних сімей!

Так, про демографічну кризу тут не чули! Нині у Глинному — 3606 жителів, із них 585 — дошкільнята, а 961 — школярі.

“Декілька років тому діти вже у школі не поміщались, — хвалиться Юрій Карповець, голова Глинської сільради. — Тож навчалися у три зміни. Довелося за декілька місяців збудувати нову школу”. Оце так темп! Ходімо знайомитися з мешканцями!

У 52-річної Валентини Кулакевич — аж 14 дітей! Симпатична жінка у хустині, білій блузці та довгій спідниці усміхається: каже, всі діти — від великого кохання. Після завершення навчання у школі поїхала з Глинного, жила і працювала в районному центрі. Але закохалася у колишнього однокласника і повернулася до села.

“Я щаслива, бо з дитинства мріяла про велику сім’ю, — розповідає Валентина Петрівна. — У моєї матері було 13 діток, одна сестричка народила десятеро, друга — дев’ятеро, у брата теж дев’ятеро, у третьої сестрички — шістнадцятеро. Ми просто звикли, що дітей у сім’ї має бути багато”.

Троє її синів уже одружилися, донечка днями виходить заміж. Ще двоє синів поїхали на заробітки.

“Тепер у мене в хаті тільки восьмеро діток. І я вже почуваюся якось незвично. Бракує мені галасу!” — каже жінка.

Питаю, як встигає всім дати раду.

“Прокидаюся о 6-й ранку, готую дітям сніданок (зазвичай — суп та млинці з печі), — розповідає пані Валентина. — Далі беруся за приготування обіду. Всім дуже смакують мої палянички — щодня печу по 30 штук. І вони миттю зникають! Але діти мені дуже допомагають: старші дівчатка вже і хліб можуть спекти, і попрати. Один син порається щоранку біля поросят, другий клопоче про коня, третій дбає, аби з коровою все було гаразд”.

Пані Валентина — пенсіонерка, її чоловік — безробітний.

Пенсії і соцвиплат на дітей не вистачає для розкоші. Живуть у дерев’яній хатині. Із транспорту є лише мотоцикл у сина — підвозить маму з базару, коли та закуповує продукти.

“ДІТИ — ЦЕ НАША МОТИВАЦІЯ”

...У 41-річної Ольги Лесковець — також 14 дітей. Каже, це не межа. “Скільки Бог дасть, стільки й буде”, — серйозно мовить її чоловік Василь. Запрошує присісти під величезною яблунею. Тим часом маленький хлопчик із цікавістю поглядає на нас з-за кута дерев’яної хатини.

Всім дуже смакують мої палянички — щодня печу по 30 штук. І вони миттю зникають!

“На нашу сім’ю дружина варить 4 літри борщу”, — каже пан Василь. “Чотири? Та це геть мало! — сміється дружина. — Літрів шість на один раз, а може, й трішки більше! Ми рідко сідаємо за стіл всі разом, їмо за чергою, бо діти у нас різного віку: хтось має один режим споживання їжі, хтось інший. Печемо хліб двіч-тричі на тиждень. Ану, синочку, порахуй скільки разом!”

“Один, два, три, — на пальцях рахує хлопчик, на вигляд років шести. — 11 хлібчиків на тиждень!”

Купальний день у родині — субота. Десь о 16-й годині починають, і тільки ближче до півночі завершують.

“На прання щомісяця витрачаємо в середньому 2 пачки порошку по 9 кілограмів кожна. Декілька пральних машин працюють, здається, безперервно”, — каже мама-героїня.

“Нещодавно їхав з Києва, купив дітям цукерок — більше як півтисячі гривень віддав. Витрати у нас великі, як і сім’я”, — додає чоловік Ольги.

/storage/2019/05/11/image/md_5aMo_03-avt-materi.jpeg

“Хто вміє правильно розпоряджатись коштами — бідним ніколи не буде”, — каже Ольга Лесковець.

Однак мама запевняє: фінансових труднощів у них ніколи не було, бо хто вміє правильно розпоряджатись коштами — бідним ніколи не буде.

“Трохи заробляємо, трохи держава допомагає, десь по півтори тисячі гривень на кожного члена родини у місяць”, — уточнює пан Василь.

До розмови долучається маленький Євгенко й розповідає, що він уже дорослий парубок, ходить до школи і всіляко допомагає батькам.

“У сім’ї всі обов’язки розподіляємо. Нема такого, щоб хтось сидів без роботи, а хтось працював, — запевняє тато. — Усі допомагають!”.

“Наша мама — найкраща”, — кажуть малюки, обіймаючи Ольгу. Чоловік усміхається: “Вона справді супермама! Встигає все на світі, і при цьому залишається красивою, чуйною, доброю. За це я її й люблю. Сподіваюсь, Бог подарує нам ще багато щасливих літ!”

Вона справді супермама! Встигає все на світі, і при цьому залишається красивою, чуйною, доброю.

Жінка усміхається, ніяковіє. “Знаєте, діти — це наша мотивація рухатись вперед. Я не уявляю свого життя без них”, — зізнається наостанок.

КАР’ЄРА МАМИ

Любов Колодич має 14 дітей.

“За варінням їжі, здається, проводжу весь день. Не встигла розібратися з горою посуду після сніданку, як уже треба починати готувати обід. Варю 6 літрів борщу й ще щось до того: картоплю, гречку, рис. Ще на тиждень треба з 20 — 25 буханок хліба, — каже мати-героїня. — Сини допомагають переважно в полі, по господарству. А от удома — все сама. Поки один їсть, інше дитя треба переодягти, а там вже хтось просить допомогти з домашнім завданням. Я не вважаю себе супермамою, бо не все встигаю, але я точно щаслива!” — усміхається.

/storage/2019/05/11/image/md_4owV_03-avt-6.jpeg

Офіційний рекорд, зафіксований у 2017-му році: у селі Глинне — найбільше багатодітних сімей!

У 41-річної Надії Новак — 11 дітей. “Страшно було навіть думати про таку кількість, коли народжувала першого, — мені було 23 з половиною, пологи приймали вдома, — пригадує. — А тепер і не уявляю, як можна жити інакше. Уже звикла готувати їжу у великих об’ємах, прати гори одягу. Завжди шум, гамір удома. Нещодавно одразу п’ятеро дітей захворіли на кір. Цікаво, що іншим — хоть би що! Дякувати Богу, діти мають добре здоров’я, тож хворіють нечасто”.

Запитую — як воно, народжувати 10-ту дитину?

“Хтось подумає, що вдесяте — не так вже й страшно. А ні! — запевняє жінка. — Ти вже знаєш, як це боляче, тому ще страшніше, ніж вперше! Та й здоров’я з часом вже не таке, як у 20 років. Але ти точно знаєш, заради чого ці муки”.

“Чи чубляться дітлахи?” — цікавлюся.

“Ой, буває всіляко, — каже мати. — Зазвичай діти можуть поцапатися через іграшки, але майже одразу знаходять спільну мову. Ми з чоловіком стараємось не втручатись у їхні конфлікти — діти самі вміють вирішувати їх. Тож у цілому живемо мирно”.

Пані Надія каже, що влаштуватись кудись на роботу, коли в тебе стільки дітей, — дуже важко. “Але я не засмучуюся, — усміхається. — Вважаю, що робити кар’єру мами — найбільше щастя!”

ПОДАРУНКИ ВІД БОГА

45-річна Наталія Дробуш запевняє: що більше дітей, то більше допомоги. У неї аж 15 синів та доньок! Уже й онука має. У дворі клопочеться вся сім’я: закололи свиню — тож займаються свіжиною. Поки ми розмовляємо, один із малюків постійно відкручує і закручує кран із водою, аби привернути увагу матері. І вона всюди встигає — й балачку підтримує, й малечі увагу приділяє. При цьому ще й контролює, що там у неї на кухні з м’ясом.

Каже жінка, що діти у неї — золоті. До школи самі збираються, уроки самостійно роблять, ще й старші допомагають молодшим при потребі.

“Але це буває рідко, бо в нас усі самостійні, — запевняє 16-річна дочка Наталії. — Всі знають свої обов’язки. Мій — прибирання”.

“А мої — це прання, догляд дітей, приготування їжі, — каже мати. — Та все — у радість. Дітки — це ж подарунок від Бога. А від подарунків не відмовляються!”

Сусідка підтакує Наталії: “От у мене лише п’ятеро. Зовсім мало! А якби 15 — то ще більші щастя й радість у домі”.

За легендою, якщо обійняти це дерево – матимеш багато дітей.

“Моя мама — дуже красива, добра (коли ми її не дратуємо), лагідна, чуйна. Найкраща в світі! — каже донечка Оксана. — Бажаю їй здоров’я і багато-багато терпіння, бо з нами дуже його треба”.

Дітки — це ж подарунок від Бога. А від подарунків не відмовляються!

“А ще б грошей, — зітхає мати. — На тому, що держава платить, не виживеш. От за березень на 10 дітей дали 14 тисяч, за лютий — 12. Чоловік працює листоношею, зарплата невелика. Тому іноді їздить на заробітки. Влітку всі йдемо в ліс збирати ягоди, гриби. Так і живемо”.

...За чотири кілометри від центру Глинного в лісі росте найстаріший дуб України. Якщо про село є відомості з XIII століття, то Юзефінський дуб — мінімум на 300 років старший, йому не менш як тисячоліття. За легендою, якщо обійняти це дерево — матимеш багато дітей. Селяни в це вірять. І, як бачимо, прикмета таки діє! Обіймаю дуб і собі. А ну, колись також стану супермамою!

Радимо прочитати також текст про те, чим мешканцям Карпат так допекли туристи-екстремали.

Найважливіше

19.05.2019
:
Дискусії
Фото УНІАН

Кого можуть зобов'язати декларувати доходи? Як це працює за кордоном? Які ризики втілення ідеї в Україні?

19.05
Політика

Ще після першого туру виборів Володимир Зеленський говорив про те, що Адміністрацію Президента треба перенести. Але не все так просто.

19.05
18.05.2019
Cтиль життя

Лідер гурту “Друга ріка” Валерій Харчишин своє 45-річчя відзначить за океаном.

18.05
Cтиль життя

Одного разу я ледь не спалила ліс, утім вогонь вдалося загасити самотужки. Щоправда, залишилась без куртки та кросівок:)

18.05
показати більше