Ми вирушили до Глинного, що на Рівненщині, аби привітати місцевих жінок із великим святом — Днем матері, яке відзначають у другу неділю травня. Чому саме сюди? Лише вдумайтеся — у цьому селі понад 200 багатодітних сімей!
Так, про демографічну кризу тут не чули! Нині у Глинному — 3606 жителів, із них 585 — дошкільнята, а 961 — школярі.
“Декілька років тому діти вже у школі не поміщались, — хвалиться Юрій Карповець, голова Глинської сільради. — Тож навчалися у три зміни. Довелося за декілька місяців збудувати нову школу”. Оце так темп! Ходімо знайомитися з мешканцями!
У 52-річної Валентини Кулакевич — аж 14 дітей! Симпатична жінка у хустині, білій блузці та довгій спідниці усміхається: каже, всі діти — від великого кохання. Після завершення навчання у школі поїхала з Глинного, жила і працювала в районному центрі. Але закохалася у колишнього однокласника і повернулася до села.
“Я щаслива, бо з дитинства мріяла про велику сім’ю, — розповідає Валентина Петрівна. — У моєї матері було 13 діток, одна сестричка народила десятеро, друга — дев’ятеро, у брата теж дев’ятеро, у третьої сестрички — шістнадцятеро. Ми просто звикли, що дітей у сім’ї має бути багато”.
Троє її синів уже одружилися, донечка днями виходить заміж. Ще двоє синів поїхали на заробітки.
“Тепер у мене в хаті тільки восьмеро діток. І я вже почуваюся якось незвично. Бракує мені галасу!” — каже жінка.
Питаю, як встигає всім дати раду.
“Прокидаюся о 6-й ранку, готую дітям сніданок (зазвичай — суп та млинці з печі), — розповідає пані Валентина. — Далі беруся за приготування обіду. Всім дуже смакують мої палянички — щодня печу по 30 штук. І вони миттю зникають! Але діти мені дуже допомагають: старші дівчатка вже і хліб можуть спекти, і попрати. Один син порається щоранку біля поросят, другий клопоче про коня, третій дбає, аби з коровою все було гаразд”.
Пані Валентина — пенсіонерка, її чоловік — безробітний.
Пенсії і соцвиплат на дітей не вистачає для розкоші. Живуть у дерев’яній хатині. Із транспорту є лише мотоцикл у сина — підвозить маму з базару, коли та закуповує продукти.
“ДІТИ — ЦЕ НАША МОТИВАЦІЯ”
...У 41-річної Ольги Лесковець — також 14 дітей. Каже, це не межа. “Скільки Бог дасть, стільки й буде”, — серйозно мовить її чоловік Василь. Запрошує присісти під величезною яблунею. Тим часом маленький хлопчик із цікавістю поглядає на нас з-за кута дерев’яної хатини.
Всім дуже смакують мої палянички — щодня печу по 30 штук. І вони миттю зникають!
“На нашу сім’ю дружина варить 4 літри борщу”, — каже пан Василь. “Чотири? Та це геть мало! — сміється дружина. — Літрів шість на один раз, а може, й трішки більше! Ми рідко сідаємо за стіл всі разом, їмо за чергою, бо діти у нас різного віку: хтось має один режим споживання їжі, хтось інший. Печемо хліб двіч-тричі на тиждень. Ану, синочку, порахуй скільки разом!”
“Один, два, три, — на пальцях рахує хлопчик, на вигляд років шести. — 11 хлібчиків на тиждень!”
Купальний день у родині — субота. Десь о 16-й годині починають, і тільки ближче до півночі завершують.
“На прання щомісяця витрачаємо в середньому 2 пачки порошку по 9 кілограмів кожна. Декілька пральних машин працюють, здається, безперервно”, — каже мама-героїня.
“Нещодавно їхав з Києва, купив дітям цукерок — більше як півтисячі гривень віддав. Витрати у нас великі, як і сім’я”, — додає чоловік Ольги.
“Хто вміє правильно розпоряджатись коштами — бідним ніколи не буде”, — каже Ольга Лесковець.
Однак мама запевняє: фінансових труднощів у них ніколи не було, бо хто вміє правильно розпоряджатись коштами — бідним ніколи не буде.
“Трохи заробляємо, трохи держава допомагає, десь по півтори тисячі гривень на кожного члена родини у місяць”, — уточнює пан Василь.
До розмови долучається маленький Євгенко й розповідає, що він уже дорослий парубок, ходить до школи і всіляко допомагає батькам.
“У сім’ї всі обов’язки розподіляємо. Нема такого, щоб хтось сидів без роботи, а хтось працював, — запевняє тато. — Усі допомагають!”.
“Наша мама — найкраща”, — кажуть малюки, обіймаючи Ольгу. Чоловік усміхається: “Вона справді супермама! Встигає все на світі, і при цьому залишається красивою, чуйною, доброю. За це я її й люблю. Сподіваюсь, Бог подарує нам ще багато щасливих літ!”
Вона справді супермама! Встигає все на світі, і при цьому залишається красивою, чуйною, доброю.
Жінка усміхається, ніяковіє. “Знаєте, діти — це наша мотивація рухатись вперед. Я не уявляю свого життя без них”, — зізнається наостанок.
КАР’ЄРА МАМИ
Любов Колодич має 14 дітей.
“За варінням їжі, здається, проводжу весь день. Не встигла розібратися з горою посуду після сніданку, як уже треба починати готувати обід. Варю 6 літрів борщу й ще щось до того: картоплю, гречку, рис. Ще на тиждень треба з 20 — 25 буханок хліба, — каже мати-героїня. — Сини допомагають переважно в полі, по господарству. А от удома — все сама. Поки один їсть, інше дитя треба переодягти, а там вже хтось просить допомогти з домашнім завданням. Я не вважаю себе супермамою, бо не все встигаю, але я точно щаслива!” — усміхається.
Офіційний рекорд, зафіксований у 2017-му році: у селі Глинне — найбільше багатодітних сімей!
У 41-річної Надії Новак — 11 дітей. “Страшно було навіть думати про таку кількість, коли народжувала першого, — мені було 23 з половиною, пологи приймали вдома, — пригадує. — А тепер і не уявляю, як можна жити інакше. Уже звикла готувати їжу у великих об’ємах, прати гори одягу. Завжди шум, гамір удома. Нещодавно одразу п’ятеро дітей захворіли на кір. Цікаво, що іншим — хоть би що! Дякувати Богу, діти мають добре здоров’я, тож хворіють нечасто”.
Запитую — як воно, народжувати 10-ту дитину?
“Хтось подумає, що вдесяте — не так вже й страшно. А ні! — запевняє жінка. — Ти вже знаєш, як це боляче, тому ще страшніше, ніж вперше! Та й здоров’я з часом вже не таке, як у 20 років. Але ти точно знаєш, заради чого ці муки”.
“Чи чубляться дітлахи?” — цікавлюся.
“Ой, буває всіляко, — каже мати. — Зазвичай діти можуть поцапатися через іграшки, але майже одразу знаходять спільну мову. Ми з чоловіком стараємось не втручатись у їхні конфлікти — діти самі вміють вирішувати їх. Тож у цілому живемо мирно”.
Пані Надія каже, що влаштуватись кудись на роботу, коли в тебе стільки дітей, — дуже важко. “Але я не засмучуюся, — усміхається. — Вважаю, що робити кар’єру мами — найбільше щастя!”
ПОДАРУНКИ ВІД БОГА
45-річна Наталія Дробуш запевняє: що більше дітей, то більше допомоги. У неї аж 15 синів та доньок! Уже й онука має. У дворі клопочеться вся сім’я: закололи свиню — тож займаються свіжиною. Поки ми розмовляємо, один із малюків постійно відкручує і закручує кран із водою, аби привернути увагу матері. І вона всюди встигає — й балачку підтримує, й малечі увагу приділяє. При цьому ще й контролює, що там у неї на кухні з м’ясом.
Каже жінка, що діти у неї — золоті. До школи самі збираються, уроки самостійно роблять, ще й старші допомагають молодшим при потребі.
“Але це буває рідко, бо в нас усі самостійні, — запевняє 16-річна дочка Наталії. — Всі знають свої обов’язки. Мій — прибирання”.
“А мої — це прання, догляд дітей, приготування їжі, — каже мати. — Та все — у радість. Дітки — це ж подарунок від Бога. А від подарунків не відмовляються!”
Сусідка підтакує Наталії: “От у мене лише п’ятеро. Зовсім мало! А якби 15 — то ще більші щастя й радість у домі”.
За легендою, якщо обійняти це дерево – матимеш багато дітей.
“Моя мама — дуже красива, добра (коли ми її не дратуємо), лагідна, чуйна. Найкраща в світі! — каже донечка Оксана. — Бажаю їй здоров’я і багато-багато терпіння, бо з нами дуже його треба”.
Дітки — це ж подарунок від Бога. А від подарунків не відмовляються!
“А ще б грошей, — зітхає мати. — На тому, що держава платить, не виживеш. От за березень на 10 дітей дали 14 тисяч, за лютий — 12. Чоловік працює листоношею, зарплата невелика. Тому іноді їздить на заробітки. Влітку всі йдемо в ліс збирати ягоди, гриби. Так і живемо”.
...За чотири кілометри від центру Глинного в лісі росте найстаріший дуб України. Якщо про село є відомості з XIII століття, то Юзефінський дуб — мінімум на 300 років старший, йому не менш як тисячоліття. За легендою, якщо обійняти це дерево — матимеш багато дітей. Селяни в це вірять. І, як бачимо, прикмета таки діє! Обіймаю дуб і собі. А ну, колись також стану супермамою!
Радимо прочитати також текст про те, чим мешканцям Карпат так допекли туристи-екстремали.
