У певних закостенілих шарах суспільства сформувався стереотип, що догляд за дітьми не належить до обов'язків батька, адже не чоловіча це справа — перевдягати малюкам підгузки чи співати колискові. У них безліч інших "важливіших" справ, тому такі "дрібниці" лягають здебільшого на плечі матері. А якою є роль тата у тваринному світі? З нагоди Дня батька, який відзначають що третьої неділі червня, пропонуємо вам текст про найбільш відповідальних батьків у світовій фауні.
Крилаті татусі
Беззаперечні чемпіони відповідального батьківства — птахи. У 85% всіх їхніх видів тато у той чи інший спосіб розділяє з матір’ю родинний клопіт. Зазвичай мати насиджує кладку та захищає гніздо, а батько його будує, здобуває їжу та годує самицю й виводок. Але є і цікаві винятки. Приблизно 1% птахів — це батьки-одинаки. Найвідоміший приклад — великі нелетючі страуси, ему та казуари. Батько у цих видів близько 60 днів насиджує кладку самотужки, а потім ще довго піклується про малих пташенят.
Чи не найунікальніший батько серед птахів — імператорський пінгвін. Відклавши одне-єдине яйце, самиця на декілька тижнів полишає його на самця, а сама прямує до океану — відпочивати та харчуватися. Весь цей час батько-пінгвін тримає яйце на лапах, зігріваючи його під складкою шкіри на животі. Він не їсть, не рухається і стійко переносить вітер та 30-градусний мороз аж до повернення матері.
Самець рожевих фламінго всю турботу про нащадків ділить з самицею порівну. Вони разом будують гніздо, насиджують яйця та обоє вигодовують малих пташенят з дзьоба спеціальним "молочком".
Самці деяких дятлів та чорних крячків "підміняють" самиць на кладці вночі, коли активізуються хижаки, а у невеликих водних пташок, північних якан, у однієї матері є декілька чоловіків і декілька гнізд. Поки велика та агресивна самиця завзято захищає територію, кожен з батьків піклується про гніздо та годує малечу.
Він не їсть, не рухається і стійко переносить вітер та 30-градусний мороз аж до повернення матері.
А як щодо ссавців, до яких належимо і ми, люди?
Одні із найтурботливіших батьків — представники родини псових. Самець рудої лисиці не тільки полює та забезпечує дружині і дітям поживу, але коли лисенята підростають, навчає їх полювати. Для цього він приносить їм на добивання напівживу здобич, а також закопує їжу, аби діти вчилися шукати її за запахом. Так само чинять і вовки. А шакали та африканські дикі собаки годують дитинчат власною напівперетравленою їжею, поки ніжні шлунки малечі не здатні впоратися із грубим м'ясом, кістками та жилами.
Але найкращі батьки — це, без сумнівів, наші найближчі родичі — мавпи.
Крихітні кумедні золотисті тамарини та деякі мармозетки, розміром трохи більші за долоню, демонструють приклад зразкового батьківства. Народження маленького мавпеня складне, після нього самиця потребує відпочинку. Весь тягар відповідальності за дитину лягає у прямому сенсі на плечі батька. Саме там самець весь час носить малюка і віддає матері тільки для годування молоком. Згодом він починає підгодовувати дитинча м’якими фруктами, захищає, пестить та навчає протягом місяців, поки маленька мавпочка не подорослішає.
Людиноподібні мавпи — також турботливі батьки. Могутній самець гірської горили не тільки захищає своїх дітей та всю сімейну групу, він залюбки бавиться із потомством.
Народження маленького мавпеня складне, після нього самиця потребує відпочинку. Весь тягар відповідальності за дитину лягає у прямому сенсі на плечі батька.
А у шимпанзе про малечу дбає здебільшого матір. Однак це єдиний вид, у якого одинокі самці можуть усиновлювати чужих дитинчат після того, як їхні батьки загинули від рук мисливців, у «війнах» між групами, від деяких хижаків чи хвороб. Чому і як самець шимпанзе приймає рішення про усиновлення, достеменно невідомо. Утім в жорстких умовах дикої природи така ініціатива може йому дорого обійтися. Адже малюк вимагає ресурсів та уваги і помітно знижує шанси батька на виживання і просування "кар'єрною драбиною". Дитинча треба навчати, годувати та захищати, що досить складно робити наодинці, не маючи поруч "тіток" і "бабусь", підтримкою яких зазвичай користуються матусі, що живуть групами, поки самці змагаються за владу. Так, випадки усиновлення самцями трапляються серед шимпанзе рідко, але це — справжній родинний героїзм.
То хто ж найкращий батько серед тварин?
Як на мене, найбільше на це звання заслуговують саме шимпанзе. Однак й в інших тварин нам — людям — є чого повчитись!
Пропонуємо вашій увазі також текст про те, як українка викуповує у м’ясників і господарів худобу, щоби вберегти від бійні.
