Про Балі кажуть: останній рай на землі. Багато хто мріє потрапити туди, аби відпочити та сповна насолодитися непересічною природою. А дехто, спробувавши життя на Балі, вирішує там оселитись. Серед охочих — чимало українців. Чому саме Балі? Запитуємо в наших земляків, які живуть на цьому острові.
Злитися з природою
Аліна Касьяненко, 26 років:
Ми з чоловіком обоє родом з Полтавської області, але познайомилися у Києві, де прожили 3 роки. Втомившись від столиці, зрозуміли, що потребуємо злиття з природою, ба навіть якоїсь екзотики. Вибір зупинили на Балі.
А ще Балі — це неймовірні водоспади!
Живемо тут уже півроку і щойно повернулися з Куала-Лумпуру (Малайзія), де продовжили індонезійську візу. Працюємо онлайн. Балі — це не тусовки і не відпочинок з ранку до вечора. На вихідних ми, звісно, подорожуємо і насолоджуємося островом, але загалом для нас це — життя у звичайному режимі.
Мешкаємо ми у самому центрі острова — містечку Убуд, яке можна назвати культурною столицею. Люди, які приїжджають до океану, якщо не відвідали Убуд чи північні райони острова, Балі, можна сказати, не бачили. На півдні енергетика і атмосфера інша — дуже багато туристів, менша зосередженість на культурі.
Ми швидко обросли новими знайомствами, навіть друзями. В районі, де живемо, велике розмаїття практик — йога, медитація, цигун. Я ходжу на такі собі "жіночі кола", чоловік також має свій "клуб", де вони разом із товаришами тренуються, підкорюють вулкани.
Балійці — неспішні люди, а поняття пунктуальності на острові майже відсутнє. Скільки б заходів ми не відвідали, зазвичай люди збираються на них протягом години.
А ще місцеве населення дуже дружнє та відкрите. Тобі часто усміхаються, усі вітаються. Іноді це незручно, оскільки під час звичайної прогулянки звідусіль чути "як тебе звати?", "куди ти йдеш?", "з якої ти країни?" Однак не варто відкидати той момент, що на іноземцях завжди є можливість заробити і балійці за нагоди цим користуються.
Щодо цін загалом, то великої різниці між балійськими і київськими прайсами немає. Оренда нашої вілли вартує 400 доларів на місяць. В середньому так коштує 1-кімнатна квартира в столиці із непоганим ремонтом. Власне, найбільші наші витрати — це будинок і продовження візи щомісяця (близько 100 доларів на двох). Місцеві продукти доволі дешеві, все інше також не випереджає столичних розцінок.
Що цікаво, гречка на острові — справжній ексклюзив і вартує 150 грн за пачку. Продають її "з рук". А ще тут немає молочних продуктів. У того, що продається в магазинах як молоко, строк придатності — рік, і стоїть воно не в холодильнику.
Поринути в пригоди
Олег Коломієць, 31 рік:
Я народився в Києві. З раннього дитинства мене оточували люди, які подорожували світом, разом з батьками я змалечку об'їздив усю країну з наметами, моя бабуся була геологом і часто розповідала дивовижні історії, які траплялися під час її експедицій світом. Зрештою, і мене охопила жага до подорожей.
На Балі — безліч розваг для тих, хто любить активний відпочинок.
Якось я отримав запрошення відвідати Балі від свого друга дитинства. Він розвивав на острові власний туристичний проект й потребував термінової допомоги. Однак була одна умова — прилетіти я мав не пізніше, ніж через 2 тижні від дня запрошення! Погодився одразу. Відтак живу на Балі майже 6 років — з жовтня 2013 р. За усі ці роки додому літав лише тричі і то ненадовго: відвідати родичів і друзів.
До речі, на острові чимало українців. Мені завжди приємно зустрічати їх за 10 тисяч кілометрів від дому. Рік тому я створив групу у Фейсбуці "Українці на Балі" і активно запрошую до неї усіх земляків, чия нога хоча б раз ступала на тутешні землі. Наразі нас майже 300, але я думаю, що експатів на острові набагато більше.
Якщо будете на Балі, однозначно спробуйте серфінг. Тут є споти як для початківців, так і професіоналів. Якщо вам набридне серфити на Балі, можна поїхати на сусідні острови — Ява, Ломбок, Сумбава або Сумба, де також є чудові споти. Окрім того для всіх, хто любить активний відпочинок, тут багато інших розваг: дайвінг, трекінг на вулкани тощо.
Ловити хвилі
Гліб Старостенко, 51 рік:
Вперше я побував на цьому острові у 2001-му році і вже тоді він мені неабияк сподобався. Однак намір переїхати не був спонтанним. Я досить довго міркував над такою можливістю, і навіть прийнявши рішення про еміграцію, не брав квиток в один бік. Та по прильоті, 5 років тому, залишився. Серед головних причин переїзду можна назвати складну ситуацію в Україні. Я мав свій мотобізнес і у 2014-му він переживав відверто не найкращі часи, адже часто серйозні мототури відбувалися в анексованому Криму...
Для тих, хто переїхав на Балі, життя тут спочатку видається доволі незвичним. До багатьох речей на острові ставляться по-іншому. Скажімо, просто сидіти і грати на гітарі десь посеред вулиці нереально: може забрати поліція, адже місцеві сприймають це як випрошування грошей.
А ще на Балі погано розвинена мережа громадського транспорту. Тут немає ані потягів, ані трамваїв — лише нечисленні автобуси. Основним транспортом для місцевих є мотобайки: на них легше уникати заторів та простіше паркуватися. Орендувати скутер, до речі, можна орієнтовно за 4 долари на добу.
Чому саме Балі? Це — рай для поціновувачів активного відпочинку. Тут я займаюся серфінгом і дайвінгом. Тільки зважте, що взимку на острові хоч і теплішає, однак настає сезон дощів, а влітку хоч і сухо, але прохолодніше. Важливо, що погода у різних районах острова сильно відрізняється. Так, наприклад, взимку у центральній частині острова дощ може йти щодня по декілька годин. А на півдні в цей час не впаде ні краплі.
Гліб Старостенко підкорює балійські хвилі.
Цікаво те, що смерть людини тут не вважають горем. А все тому, що балійці вірять у реінкарнацію. Немає сенсу сумувати, якщо це просто перехід з одного життя в інше. Плакати під час похорону заборонено, оскільки так можна збентежити душу і вона не покине тіло. День кремації, до речі, впізнати легко: за яскравими будиночками-ношами. Їх кілька разів по дорозі розвертають, аби заплутати сліди, щоб душа не вирішила повернутись у тіло.
Щодо харчування, то балійці надають перевагу простій і легкій їжі. Основою їхнього раціону є рис й локшина. Рис тут називають "насі", і вирощують його здебільшого самі. До страв балійці додають тофу, яйця, креветки, овочі (найчастіше помідори та стручкову квасолю), зелень і доповнюють все це багатьма різновидами соусів.
Дізнайтесь також, який вигляд сьогодні має в'язниця Алькатрас, що зазнала слави найжорстокішої у світі.
