Чи не в кожному українському селі багато господарів тримають корів. Молоко вживають самі або ж везуть на ринок — так заробляють копійчину. У прикарпатських селах Чесники і Лучинці чимало людей також мають корів — і знають, як на цьому заробити, ще й час зекономити. Подружжя Олега і Ольги Журавінських раніше й уявити не могло, що візьметься за такий бізнес. Ольга працювала в дитсадку, а Олег — агрономом у колгоспі. Не раз їздив на заробітки до Польщі.
“Але якось зрозумів, що не хочу працювати на пана. Хочу жити і працювати в себе вдома, у селі”, — каже 49-річний Олег. Тому, коли сільський голова у 2012 році запропонував Олегові створити кооператив, ініціативу він охоче підтримав.
“Наші люди тримають корів, але їздити в місто продавати молоко — не кожен має таку можливість”, — поміркували чоловіки і стали дізнаватися про організації, які надають гранти місцевим громадам для розвитку своєї справи. Незабаром взяли участь у спеціальному проекті. Чесниківці запропонували ідею молочного кооперативу, пройшли навчання, написали та захистили бізнес-план й отримали грант. На 38 тисяч гривень закупили базове обладнання: пастеризатор молока, тару. “І вже через півроку після отримання гранту, навесні 2013-го, ми запустили наш молочний кооператив, — розповідає Олег. — Тепер тут 43 члени. А коли починали, то нас було лише п’ятеро!”
9 ГРИВЕНЬ ЗА ЛІТР МОЛОКА
...Селяни з Чесників шикуються у чергу з відрами і бідонами, повнісінькими щойно надоєного молока. У сезон члени кооперативу сумарно здають 350 — 500 літрів молока на день. Взимку, звісно, менше — літрів сто.
56-річна Катерина Кушнір — із сусідніх Лучинців. Як і багато хто в їхньому селі, тримає корову. Разом з іншими односельцями вона прийшла, щоб здати свіженьке молоко і трохи заробити.
“Колись давно молоко можна було здати на завод, але за це платили копійки, — згадує пані Катерина. — Уже декілька років здаю продукт чесниківському кооперативу — набагато вигідніше”.
Їздити щоранку на ба-зар, аби продати молоко, не завжди маю здоров’я. Та й чого витрачатися на дорогу, якщо в кооперативі добре платять — 9 гривень за літр?”
59-річна Галина Іванців на господарстві має дві корови, тож здала сьогодні 24 літри молока. Стільки здає мало не щодня. У середньому це плюс 6,5 тисячі гривень щомісяця до сімейного бюджету. “Галина — одна з наших рекордсменок”, — відзначає голова кооперативу.
Усе здане молоко тут облікують щодня, а щопонеділка кожен член кооперативу отримує тижневу виплату.
“Молоко, яке приймаємо, ретельно перевіряємо, — 44-річна Ольга Журавінська показує невеличке виробництво на дві кімнати. — Маємо аналізатор, який показує, чи не зіпсоване воно, чи без бактерій. Також фіксуємо жирність”.
УСМІХНІТЬСЯ — СИР!
На кошти другого виграного гранту — 50 тисяч гривень — чесниківці придбали устаткування для сироварні.
Тепер із зібраного молока тут роблять, крім масла й сметани, кисломолочний і напівтвердий сири, зокрема й з добавками — кмином, травами, горіхами. Витримують його місяць-два. “Це наш чесниківський напівтвердий сир за швейцарсько-голландською технологією, — усміхається Олег. — Вчилися сироваріння у швейцарців. З 10 літрів доброго молока виходить кілограм сиру”.
Зварений і фасований сир спершу тримають у соляній ванні. Тоді перекладають на стелажі, де він дозріває і покривається міцною скоринкою. Подружжя Журавінських розповідає, що сир любить прохолоду і вологість.
Ось так дозріває чесниківський сир.
“Кожен продукт особливий — хоч технологія однакова, щоразу має трохи інший смак”, — додає Ольга, простягаючи шматочок запашного сиру. Сма-ко-та!
ПЛЮС СІМЕЙНА ФЕРМА І ПАСОВИЩЕ
Зрозумівши, що мати справу з молоком стало вигідно, сестра Олега Журавінського, 44-річна Лідія Магмет, подалася й собі на грант для кооперативів.
Рік проходила спеціалізоване навчання і на свої кошти разом із чоловіком збудувала поряд з хатою стайню для молочної ферми.
Коли сім’я відкрила ферму, їй надали в користування обладнання і 50 тисяч гривень позики, яку треба виплатити через два роки. Сьогодні на сімейній фермі Магметів — 8 корів і двоє телят. Молоко здають Олегові в кооператив.
Також у селі Чесники облаштувати для членів кооперативу сучасне пасовище на 8 гектарів — з напувалками, електропастухом, устаткуванням для доїльного залу на 4 корови, холодильником.
Члени кооперативу самі доглядають пасовище, оплачують електроенергію. А грантодавці — приїжджають щомісяця без попередження і перевіряють, чи все устаткування на місці та чи використовується за призначенням. Якщо ні — подароване, кажуть, заберуть.
ЗБУТ І ПРИБУТОК
Продукцію збувають місцевим, у магазини регіону, тутешній лікарні, притулку для людей літнього віку. Є попит на молокопродукцію з Чесників і у великих містах — Києві, Львові.
“Ось сьогодні зібрали 380 літрів молока. З них два бідони продали в магазин, 100 літрів відвезли в лікарню, а з решти зробили 15 літрів сметани і 15 кілограмів кисломолочного сиру”, — пишається голова кооперативу.
Літр молока продають по 15 гривень, сметани — по 95, кілограм кисломолочного сиру відпускають за 45, кілограм витриманого голландського — від 220 гривень.
“Сметану продаємо без націнки, а з продажу сиру покриваємо витрати кооперативу на комунальні платежі, бензин та інше, — розповідає голова. — Наприкінці року підбиваємо підсумки — хто скільки здав молока і який загальний прибуток маємо. Його й ділимо між членами кооперативу на свято Миколая. Багато хто хоче вступити в наш кооператив, але ми змушені відмовляти через невеликий обсяг виробництва — важко буде впоратися, якщо молока стане більше”.
ВАРТО ЗНАТИ
“Для того щоб створити кооператив, засновникам важливо бути готовими співпрацювати між собою, — розповідає Левко Довган, експерт з розвитку громад Західноукраїнського ресурсного центру. — Кооперативи можуть розраховувати на грантові або кредитні кошти, стежачи за можливостями, наприклад, на сайтах gurt. org.ua чи prostir.ua”.
Радимо також прочитати повчальну історію про домашнє насильство.
