Хоча сучасна техніка дає можливість робити тисячі кадрів щодня й швидко друкувати їх, дедалі більше людей повертаються до плівкових фотоапаратів. Деякі ентузіасти ще й проявляють плівку самостійно.
“Мені ще жодного разу не вдалося надрукувати однаково ту саму фотографію. У роботі з плівкою завжди все по-різному, — каже "Експресу" фотограф Тарас Перун. — Наприклад, якщо трохи перетримати — зображення буде більш контрастне”.
Майстерня цього фотографа — куток у гаражі — схожа на лабораторію для дослідів. На полицях багато пробірок, пляшечок, колб, розчинників і фарб. Фотограф витягає плівку з камери.
“Спочатку зображення з об’єктива проектується на плівку. У місцях, на які потрапило світло, плівка чорніє. Виходить негатив”, — пояснює.
Саме тому всі маніпуляції з уже відзнятою плівкою робить у темряві.
Тарас Перун у процесі роботи.
“Я кладу плівку в спеціальний бачок, заливаю проявник, а згодом — закріплювач. Ці рідини купую в магазині хімічних реактивів”, — веде далі.
Пан Тарас додає, що температуру в лабораторії завжди потрібно підтримувати на позначці 21 градус за Цельсієм.
“Далі я переношу зображення на фотопапір”, — каже чоловік. Він кладе плівку на збільшувач, завдяки якому зображення проектується на папір. А далі починається найцікавіший етап.
Світло знову треба вимкнути й засвітити червону лампу: папір для чорно-білих фото чутливий до променів інших спектрів. А от кольорові друкують лише в повній темряві.
Фотограф занурює папір у проявник. За декілька секунд на білому тлі починає з’являтися зображення. З кожною секундою воно стає яскравішим. Далі фото треба перенести в закріплювач, промити водою, висушити.
Стежу за годинником: уже минуло понад дві години!
“Деколи цілу ніч тут працюю, аби надрукувати декілька гарних кадрів, — каже фотограф. — Але кожен із них виходить унікальним.
На 36 кадрах плівки також сильно не розгуляєшся. Тому потрібно подумати, що саме фотографувати, як виставити кадр...”
Робити плівкові знімки нині — дороге задоволення, зазначає чоловік.
“Шматок паперу для друку коштує 5 — 6 доларів. Плівка — 7 — 8 доларів”, — каже пан Тарас.
“А фотоапарат?” — запитую.
“Його можна придбати на барахолці за 300 гривень, — відповідає. — Є й камери, які коштують по 5000 доларів.
Нині у плівкової фотографії — ренесанс. Для молоді головне — процес. Їй уже не цікаво просто накласти в комп’ютері на світлину ефект із пилом і подряпинами. Цікаво робити справжнє ретро-фото на плівку”.
Читайте також репортаж з Одеської кіностудії. Що тут сьогодні знімають, навіщо на майданчику потрібен скрипт-супервайзер та якою насправді є сукня Міледі з “Д'Артаньяна і трьох мушкетерів”?
