Коронавірус став справжнім викликом для медицини в селах. Адже подекуди там і медицини як такої немає. Вражаючі розповіді мешканців українських сіл.
“У ЛІКАРНЮ ВІДПРАВЛЯТИ НЕ ХОТІЛИ, БО... “ЦЕЙ ВИПАДОК БУДЕ ОБГОВОРЮВАТИ ВСЕ СЕЛО”
59-річний Ярослав Денчик — із села Білозірка Лановецького району Тернопільської області. Тут є амбулаторія сімейної медицини і один сімейний лікар на весь населений пункт.
“Коли в мене підвищилася температура до 38,5, я одразу зателефонував сімейному лікареві, — каже пан Ярослав. — Він сказав приймати парацетамол і не хвилюватися. Придбав ліки в сільській аптеці. Але після випитих трьох таблеток температуру збити не вдалось. Наступного дня лікар прийшов до мене додому. Із засобів захисту в нього була лише медична маска. Він послухав дихання стетоскопом і сказав, що легені чисті. Я пояснив, що парацетамол не допомагає. Розказав також про інші симптоми, адже вже не відчував запахів і смаку. А лікар посміявся: “Не вигадуй, який коронавірус?”
На третій день після візиту лікаря температура в чоловіка підвищилася до 40. Йому стало важко дихати. “Я знову зателефонував лікареві. За годину він приїхав, послухав і сказав, що в лікарню мене відправляти не хоче, бо цей випадок обговорюватиме все село. Уявляєте?! — обурюється пан Денчик. — Усе ж я наполіг, і під моїм тиском він викликав “швидку”. Мене привезли до інфекційної лікарні в Ланівцях. Там одразу зробили рентген і виявили двобічну поширену пневмонію. ПЛР-тест зробили наступного дня. Результат — позитивний. У мене був перший офіційно підтверджений випадок інфікування коронавірусом у нашому селі”.
Чоловік каже, що в наступні два дні температуру під 40 жарознижувальні не могли збити. “Показник тромбування крові у мене був 117 при граничній нормі 100. Лікарі ввели велику дозу розріджувача крові. На щастя, він подіяв, — каже пан Ярослав. — Два тижні ставили крапельниці з антибіотиками. З ліжка я піднятися не міг, майже задихався. Вночі, коли мені стало ще гірше, лікарі не знали, що робити. Руки та ноги у мене посиніли, але я не непритомнів. Попросив у медсестри гарячої води, бо колись чув, що це допомагає. На щастя, дихати мені стало трохи легше”.
“ПРИНЕСЛИ КИСНЕВІ МІШКИ, АЛЕ МЕДСЕСТРИ НЕ ЗНАЛИ, ЯК ЇХ ПІДКЛЮЧАТИ”
Чоловік пригадує, що в інфекційному відділенні в Ланівцях був лише один кисневий концентратор і стаціонарна система подачі кисню.
“Балон кисню замість того, щоб працювати 6 годин, стікав за 2 — 3. До відділення принесли кисневі мішки, але медсестри не знали, як їх підключати, — пригадує співрозмовник. — Коли я майже не міг дихати, у стаціонарній системі закінчився кисень. Мене підключили до концентратора, й раптом у лікарні вимкнули електрику, без якої апарат не працює... Дві ночі я просто душився. Ніхто з лікарів до мене не підходив і не питав, як я почуваюся”.
Балон кисню замість того, щоб працювати 6 годин, стікав за 2 — 3.
За словами чоловіка, умови в лікарні були жахливі.
“Місяць лежав в окремому боксі, де не було навіть води. У мене була висока температура, тому постійно хотілося пити, але санітарка не встигала приносити воду всім пацієнтам з іншого приміщення, — каже пан Ярослав. — Лікарка, яка призначала мені лікування, постійно скаржилась, що замовляє антибіотики для відділення, але приходить значно менше. Їй просто немає чим лікувати пацієнтів”.
Коли повторний ПЛР-тест чоловіка показав негативний результат, він поїхав в обласну лікарню, де ще тиждень пробув у відділенні терапії. У пана Ярослава внаслідок коронавірусу утворились рубці на легенях. У нього діагностували склероз легень. Чоловік каже — тепер йому дуже важко дихати. “В обласній лікарні медики сказали, що якби я швидше став правильно лікуватися, то легше поборов би хворобу, не було би таких ускладнень”, — розповідає він.
Ярослав Денчик звернувся у поліцію. Уже розпочато кримінальне провадження. Сімейному лікареві інкримінують статтю 139 ККУ — “Ненадання допомоги хворому медичним працівником”.
Сімейному лікареві інкримінують статтю 139 ККУ — “Ненадання допомоги хворому медичним працівником”.
“Ще один знайомий з мого села також хворів на COVID, — каже пан Ярослав. — Він дзвонив сімейному лікарю, але той не відповів. В амбулаторії медсестри казали, що лікар на виїзді. А потім ми дізналися, що в цей час він приймав гостей і просто не ходив на роботу. Тоді односелець сам сів у машину й поїхав до райлікарні в Ланівцях. Казав, що за кермом було їхати важко, в очах все пливло і двоїлося. Отака вона — наша сільська медицина”.
“У НАС НЕМАЄ НАВІТЬ РЕНТГЕНАПАРАТА”
У селі Ворона Коломийського району Івано-Франківської області проживає 1860 людей. “За час пандемії у нас зафіксовано 10 офіційно підтверджених випадків інфікування, — розповідає Наталія Данилюк, сімейна лікарка. — Якщо з’являються перші симптоми хвороби, люди телефонують мені. У нас немає навіть рентгенапарата, тому людей з підозрою на коронавірус відправляємо на КТ у районну амбулаторію смт Отинія. А на ПЛР-тести або ІФА скеровуємо, коли у людини є підтверджена пневмонія.
Якщо температура менша як 38 і немає двосторонньої пневмонії, то люди лікуються вдома — місць у лікарнях критично бракує”.
Пані Інна з Рівного нині перебуває у селі Воскресинці Коломийського району. Просить свого прізвища не вказувати. Жінка каже, що думала — в селі їхній сім’ї вдасться якось обійти загрозу зараження коронавірусом. Втім і вона, і її батьки, і донька та син захворіли. Ймовірно заразились від інших родичів, у яких підтвердили COVID.
“Спершу захворіла мама, — розповідає Інна. — У неї був сильний кашель і температура, дев’ять днів трималася 37,4 — 38,5. Через деякий час, в один день захворів мій тато й донечка, якій 3,5 року. У дитини три дні була висока температура — 38,5. Через три дні я прокинулася з температурою 37,4. Боліли м’язи. На 4-й день зник нюх і смак. Згодом температура піднялась у сина — 38,7. Йому 1 рік 2 місяці”.
У селі є дільничний лікар та амбулаторія. “Сімейна лікарка приїхала, послухала легені, перевірила насиченість крові киснем, — каже жінка. — Порадила зробити КТ. На питання, чому не направляє на ПЛР-тест, відповіла, що скеровує лише тих, у кого вже є пневмонія. А потім додала, що складає списки, кого треба тестувати, — по 10 осіб — і чекає вказівки згори, коли можна відправляти людей на ПЛР у Коломию. Адже там велика завантаженість і спершу роблять тести медпрацівникам та важким хворим”.
Матері Інни зробили ПЛР-тест на 18 день хвороби. КТ показало, що її легені вражені на 25%. У жінки вже почались проблеми із серцем...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як батьки загиблого після ДТП чоловіка роками домагаються покарання винуватців трагедії
