Про це, спираючись на статистичні дані, повідомляють у парламентському комітеті з питань здоров’я нації. Зокрема, у нас неабияк почастішали ментальні та неврологічні недуги. Водночас серйозною проблемою залишаються серцево-судинні й онкологічні хвороби. А ще відбувся сплеск захворюваності на туберкульоз та ВІЛ-СНІД.
— Причинами погіршення здоров’я українців є постійні стреси, зниження рівня та ускладнення умов життя, обмежений доступ до вчасної діагностики, — зазначає представниця комітету ВР з питань здоров’я нації Вікторія Вагнєр. — Не дивно, що категорією, яка має першість за поширенням, стали ментальні та неврологічні проблеми. ВООЗ констатує, що станом на 2025 рік майже половина тих, хто залишається в Україні, відчуває проблеми із психічним здоров’ям. Серед них 39% уже мають діагностовані неврологічні розлади, спричинені стресом. Зокрема, у жителів прифронтових територій рівень тривожності сягає 72%.
За оцінками ВООЗ та МОЗ, від 12% до 20% населення України можуть мати ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) або його прояви. Офіційно кількість таких встановлених діагнозів в Електронній системі охорони здоров’я на початок 2026 року налічує менше ніж 40 тисяч. Ймовірно, це наслідок недообстеженості та нечастих звернень людей до фахівців.
— А наскільки поширена проблема серцево-судинних недуг?
— Близько 65% усіх смертей в нашій країні зумовлені цими хворобами. Найпоширеніші — інфаркт міокарда (одна з форм ішемічної хвороби серця) та інсульт, — каже лікар Київського міського центру контролю та профілактики хвороб МОЗУ, кандидат медичних наук Отто Стойка. — Минулоріч діагноз “хронічна ішемічна хвороба серця” було уперше встановлено 662 тисячам українців, а загалом хворих на цю недугу — понад 3,6 мільйона осіб. Водночас у 2025-му зафіксовано більше як 96 тисяч випадків інсульту.
● В. Вагнєр:
— Лікарі масово фіксують помолодшання хвороб. До початку великої війни статистика інфарктів в Україні стабільно трималася у межах 40 — 50 тисяч випадків на рік. Останніми роками їх фіксують на рівні приблизно 55 тисяч (при тому, що населення України суттєво зменшилося). Але якщо раніше інфаркт у 30 — 35 років вважали радше медичним винятком, то тепер це щоденна реальність. На різке поширення серцево-судинних хвороб у молоді вплинув феномен “стресового серця”, оскільки постійне нервове напруження тримає рівень кортизолу та адреналіну стабільно високим. Через гіпертонус судин формується рання гіпертонія. Кількість діагностованих випадків артеріальної гіпертензії серед людей віком 25 — 40 років зросла на 15 — 20%, порівняно з періодом до 2022 року. Постійне порушення сну виснажує серцевий м’яз. Організм не встигає відновлюватися, і це може призводити до аритмій та міокардитів навіть у молодих людей.
— Чи побільшало онкологічних захворювань?
● О. Стойка:
— Ні, але це не означає, що люди стали менш схильними до цієї хвороби. У нас рак часто діагностують на пізніх стадіях. На жаль, під час війни скринінги та профілактичні огляди відійшли на другий план. Люди зосереджені на безпеці та елементарному виживанні, а не на планових медичних оглядах. Зрештою, доступ до медобстежень у прифронтових регіонах став значно гіршим. За даними МОЗ, щороку понад 100 тисяч українців дізнаються про те, що хворі на рак.
— Які ще хвороби набули поширення у час війни?
● В. Вагнєр:
— Нині маємо сплеск захворюваності на туберкульоз — в Україні щомісяця фіксують приблизно 1300 — 1500 нових випадків цієї хвороби. Проблема в тому, що поблизу лінії фронту частина лікарень зруйнована або перепрофільована. Чимало медиків виїхали або працюють у складних умовах. Це призводить до пізнішого виявлення недуги, перебоїв у лікуванні, зменшення профілактичних оглядів. А для туберкульозу це критично: якщо лікування переривається, людина залишається заразною і може поширювати інфекцію. ВООЗ також пов’язує зростання випадків туберкульозу з підвищеною мобільністю населення через війну.
● О. Стойка:
— За даними Центру громадського здоров’я, торік в Україні щомісяця реєстрували приблизно 600 — 750 нових випадків ВІЛ. Ці показники не демонструють різкого збільшення, порівняно з довоєнними роками. Але важливо розуміти, що під час війни значно зменшилася кількість тестувань, тому частина випадків може бути невиявленою. Для прикладу, до 2020 року в Україні проводили приблизно 2,3 — 2,5 мільйона тестів на рік, а у 2022 році їх провели лише 1,6 мільйона.
Головні причини поширеності ВІЛ — це руйнування системи охорони здоров’я, зокрема, знищені або закриті медичні заклади, перебої з тестуванням і лікуванням, складніша логістика препаратів. На деяких окупованих територіях доступ до ВІЛ-лікування майже припинився. Ми знаємо, що в час війни мільйони людей були змушені переїхати. Як наслідок, вони могли втратити доступ до постійного лікування або ж перервати терапію. Контроль над хворобою суттєво ускладнений.
