У школах стає поширеною нова практика: від батьків вимагають гроші за чистоту в класі. Мовляв, якщо ваші діти не прибирають, то просимо за чистоту заплатити техпрацівникам, бо вони прибирати у класах не повинні!
“Прибиральниці сказали, що менш ніж за 700 гривень у класах не прибиратимуть, — розповідає Наталія Зубкова, чиї діти відвідують 3-й та 6-й класи школи №15 м. Києва. — Тож сказали здати по 30 гривень з учня. Або, хто не здаватиме — може сам приходити прибирати”.
“А в нашій школі з кожного збирають по 50 гривень за прибирання класів, — додає Анастасія Авксентієва, дитина якої відвідує столичну школу. — А це по 1200 — 1500 гривень щомісяця з одного класу... Розумію, що техперсоналу не вистачає, у нашій школі — сім вакантних місць для прибиральниць, і через низьку зарплату працювати тут ніхто не хоче. Але чому в цій ситуації мають бути крайніми батьки?”
А що кажуть про обов’язок прибирати в класах нормативні документи?
“Старі санітарні норми, які досі чинні, визначають, що учні “можуть виконувати прибирання”, але за певних умов, — пояснює Олена Бондаренко, співзасновниця ГО “Батьки SOS”. — Найперше, саме формулювання говорить, що чергування — необов’язкове, адже школярі “можуть”, а не “повинні”. До прибирання їх можна залучати лише у випадку власного бажання та зі згоди батьків — змушувати ніхто не має права! Лише якщо школа матиме такі письмові погодження — що дитина хоче чергувати, а батьки не проти, тоді такий учень може в присутності дорослого (класного керівника чи медсестри) та з усіма спецзасобами (халати, рукавички тощо) здійснювати прибирання. Однак є цілий перелік робіт, до яких дитина не може бути залучена — робота з електроприладами, миття вікон, туалетів, їдалень і навіть винесення сміття.
Є цілий перелік робіт, до яких дитина не може бути залучена — робота з електроприладами, миття вікон, туалетів, їдалень і навіть винесення сміття.
Конституція України, стаття 43, наголошує: “Використання примусової праці забороняється”. Закон України “Про освіту” у статті 53 каже: “Залучення здобувачів освіти під час освітнього процесу до виконання робіт чи до участі у заходах, не пов’язаних з реалізацією освітньої програми, забороняється, крім випадків, передбачених рішенням Кабінету Міністрів України”, а Постанова Кабміну №778 підтверджує: “Залучення учнів до видів діяльності, непередбачених навчальною програмою та робочим навчальним планом закладу, дозволяється лише за їх згодою та згодою батьків або осіб, які їх замінюють”.
Громадська активістка додає: у багатьох школах батьків запевняють, що прибиральниці повинні наводити лад лише у коридорах, санвузлах, їдальні, кабінетах, а от у класах — ні. Втім це не так. І фінансувати їхню роботу батьки не повинні.
“Робота техперсоналу оплачується з місцевих бюджетів, тож у їхній компетенції призначати доплати, аби мотивувати прибиральниць, — додає Олена Бондаренко. — Якщо від батьків вимагають здавати кошти на оплату праці прибиральниць — варто надіслати письмову скаргу на ім’я директора школи. Якщо не подіє — пишемо далі, у відділ чи управління освіти, обласний департамент, у МОН чи Службу освітнього омбудсмена. Адже такі дії школи — незаконні”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про стиль викладання в найкращого вчителя України
