“Довгий “Нептун” пройшов випробування та успішне бойове застосування. Нова українська ракета, точний удар. Дистанція — 1000 кілометрів. Дякую нашим українським розробникам, виробникам і військовим”, — так президент Володимир Зеленський нещодавно відзвітував про появу нової ракети на озброєнні ЗСУ.
І таких повідомлень не бракує. Ракета-дрон “Паляниця”, реактивний БпЛА “Рута”, мала крилата ракета “Трембіта” — цими й іншими новинками хваляться наші посадовці та військові. Водночас у медіа з’являється інформація про тактико-технічні характеристики новітніх розробок.
Деякі аналітики вважають, що оприлюднювати такі дані не варто. “Коли наші західні партнери хизуються своєю зброєю, це якось зрозуміло. У них бізнес, і їхні люди не гинуть, — каже ексзаступниця міністра оборони Ганна Маляр. — Але навіщо наші виробники, чиновники і військові постійно інформують ворога про те, що, як і скільки ми виробляємо? Ворог не повинен знати наш потенціал. У нас дуже маленький проміжок у часі між можливістю застосувати нову зброю і тим, що росіяни знайдуть протидію. Не треба показувати новинки озброєння та розповідати їхні технічні характеристики”.
Водночас колишня посадовиця зазначає, що росіяни, навпаки, неофіційними каналами уже четвертий рік поширюють дезінформацію про те, що в них уже нічого не залишилось. Мовляв, ракет майже немає, боєприпасів теж. І багато хто у це вірить.
— Оприлюднення інформації про нові зразки озброєння — це демонстрація наших можливостей. Але докладно розповідати про тактико-технічні характеристики нової зброї не варто. Натомість я б радив паралельно проводити спеціальні дезінформаційні операції. Що маю на увазі? Можна змінити тактико-технічні характеристики або замовчати їх. Це посилюватиме нервову напругу росіян. Вони знатимуть, що ми маємо нову зброю, але не володітимуть інформацією про її характеристики, — каже військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Олег Жданов. — Днями міністр з питань стратегічних галузей промисловості повідомив про появу нової української ракети “Барс”. Притім жодних подробиць не надав. Поставте себе на місце російського командування. Що йому думати: коли ці ракети з’явилися? Скільки їх у нас на озброєнні? Звідки ми їх запускатимемо? Не знають — і добре. Однак згодом деякі медіа, покликаючись на анонімні джерела, повідомляють, яка дальність “Барса”, якої ваги бойова частина, про те, що цю ракету можна запускати з наземних установок та з літаків. Цього робити не варто.
— Розповідати про нові зразки озброєння треба. Суспільство має розуміти, що наш військово-промисловий комплекс виробляє зброю і що завдяки їй, а не лише завдяки постачанню від міжнародних партнерів ми можемо вистояти у війні проти російських окупантів, — додає координатор групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко. — Однак говорити про ноу-хау варто лише тоді, коли минула стадія випробування, а можливо, навіть тоді, коли нова зброя була декілька разів використана по території РФ. Тобто коли російська сторона вже знає про розробку нової зброї, але тільки з її уламків, що залишилися після удару.
— Ми розповідаємо про наше озброєння здебільшого після того, як воно вже було використане, — зауважує військовий оглядач Денис Попович. — Тому особливої шкоди від такого рекламування не бачу.
— Як у цій ситуації поводиться ворог? Чи правда, що своїх новинок не анонсує?
● Д. Попович:
— Росіяни насправді інформують про нові зразки озброєння. Зокрема, рекламували нові авіабомби та випробування нових ракет-носіїв ядерної зброї. Перед початком великої війни такої реклами від РФ узагалі було дуже багато — про нові системи ППО, про так звану гіперзвукову зброю тощо.
● О. Жданов:
— У відкритих джерелах інформації РФ постійно бачимо рекламу потужності ворожої армії. Росіяни розповідають, що у чотири зміни виробляють техніку й озброєння. Насправді ми за місяць знищуємо більше російських танків, ніж вони випускають за рік. Однак у РФ подають інформацію так, наче з їхніх заводів виходять ешелони танків.
Фото Укрінформу
Свого часу росіяни рекламували бойову машину підтримки танків “Термінатор”, але ефективність її виявилася дуже низькою. Розповідали про супертанк Т-90, аналогів якому начебто немає у світі, а він горить як свічка.
● О. Коваленко:
— РФ має серйозні проблеми з виробництвом броньованої техніки, артилерії, снарядів. Їй не вистачає озброєння, щоб компенсувати втрати, яких вона зазнає в Україні. Якби в росіян усе було добре, вони не зверталися б по допомогу до Північної Кореї, Ірану чи Китаю.
У росіян не з’явилося нічого абсолютно нового з озброєння. Вони здебільшого модернізують зразки, які вже були у виробництві. Наприклад, поліпшили можливості іранського дрона-камікадзе Shahed-136 і дали йому назву “Герань-2”. Танка Т-14 “Армата”, яким хвалився ворог, ми на полі бою не бачили. Винищувача п’ятого покоління Су-57 в повітряному просторі України не було, він працював лише на відстані. Тобто немає техніки, яка б з’явилася на фронті зненацька. Хіба що 2С43 “Мальва” — самохідна артилерійська установка. Але і це не цілком нова розробка — на шасі встановлено стару гаубицю 152-го калібру, яку росіяни використовують ще із запасів Радянського Союзу.
