Незважаючи на війну, батькам учнів нерідко “добровільно-примусово” пропонують скинутися на ремонт класів. Мовляв, хочете, щоб ваші дітки вчилися у чистеньких приміщеннях з вересня, — розщедріться. Інколи йдеться не про 100 чи 200 гривень з кожного, а про значно більші суми. То за чий кошт мають проводити ремонти шкільних класів?
— Бюджетні кошти виділяють лише на капітальний або поточний ремонт у закладах освіти. Здебільшого цього ледь вистачає на ремонт спортивної та актової зал, харчоблоку, сходів, — каже Олена Онаць, президентка Асоціації директорів шкіл України, завідувачка відділу економіки та управління загальної середньої освіти Інституту педагогіки НАПН України. — Тоді як на ремонти навчальних кабінетів кошти з бюджету не виділяють. Держава неспроможна допомогти в цьому питанні, тим паче нині, коли чимало шкіл зазнали руйнувань.
— Хто ж тоді відповідає за ремонт класів?
— Засновник, — пояснює Віктор Громовий, педагог, заслужений вчитель України. — Засновниками державних закладів освіти є органи виконавчої влади, комунальних — органи місцевого самоврядування.
● О. Онаць:
— Знаю випадки, коли частину “освітянських” грошей у громадах не витрачали до кінця бюджетного року, а потім вони зникали або їх виділяли на вирішення інших проблем. Бо потреби освіти не вважали першочерговими. Тоді як можна було спрямувати ці гроші, зокрема, й на ремонт класів.
— А якщо і засновник закладу освіти каже, що нема грошей на ремонт класів?
● О. Онаць:
— У закладах освіти заборонені “побори”. Але в школах є благодійні фонди (членами яких не можуть бути педагоги). Відтак батьки можуть добровільно долучитись до ремонту навчальних приміщень, якщо хочуть, аби їхні діти навчались у відповідних умовах. Хтось може виконати певні роботи власноруч, інші — допомогти фінансово. Але все це винятково на добровільних засадах. Ніхто не має права змушувати батьків брати участь у цьому процесі.
— А якщо змушують, то що робити?
● О. Онаць:
— Коли до таких дій вдається класний керівник, слід звернутись до директора школи. Якщо це робить директор, варто поскаржитися до управління освіти. Тоді як на подібні дії з боку батьківського комітету законної управи немає. Тож за таких обставин раджу зібратись батьківським колективом разом із керівництвом навчального закладу, аби знайти вихід із ситуації.
Важливо враховувати й матеріальний стан батьків школярів. На жаль, за обставин, у яких опинилась наша країна, далеко не всі мають змогу виділяти однакові суми на ремонт класів. Натомість наведу приклад нідерландських шкіл, які я відвідала. Там залежно від заробітної плати батьків визначають відсоток, який вони мають виділяти у фонд школи. Все це — офіційно, з оприлюдненням відомостей про витрату коштів. І ніяких проблем не виникає.
