Цікаво, що у перший рік повномасштабного вторгнення РФ обсяг прямих іноземних інвестицій різко знизився — із 6,7 мільярда в 2021 році до 1,2 мільярда доларів у 2022-му. Але далі почав зростати — 2023 року до нас надійшло 4,2 мільярда доларів, а 2024-го вже трохи менше — 3,3 мільярда.
— Як вважаєте, чому іноземні компанії раптом втратили інтерес до ведення бізнесу в Україні?
— Проблема в тому, що торік Верховна Рада з ініціативи голови фінансового комітету Данила Гетманцева ухвалила законопроєкт №11416-д — під гаслами “не вистачає грошей на війну” та “йдемо до Європи” було запроваджено нові правила оподаткування, які значно ускладнили ведення бізнесу в Україні, — каже економіст Данило Монін. — Особливо для іноземних компаній. Зокрема, влада підвищила військовий збір зі зарплат із 1,5% до 5% і запровадила його для фізичних осіб — підприємців. Крім того, збільшила акциз на пальне — з вересня минулого року й до 2028 року він у нас зросте з 230 до 357 євро за тонну, внаслідок чого відчутно подорожчає логістика.
Такі зміни не змусили себе чекати: іноземний бізнес масово став на паузу, а деякі гравці вийшли з ринку взагалі. Ніхто не хоче бути жертвою фіскального експерименту, коли держава бачить у підприємцеві лише джерело висмоктування ресурсів, а не партнера у відбудові країни.
— Інвестора передусім цікавить безпека в країні, надійність партнера, яким є держава, та її, держави, можливість підставити плече в разі форс-мажорних ситуацій, — додає член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин. — Після того, як Дональд Трамп прийшов до Овального кабінету, перспективи отримання Україною коштів від США погіршилися. Інвестори про це знають. Тому стійкість України в їхніх очах послабилася.
— Як вважаєте, чи є шанси змінити ситуацію?
Д. Монін:
— Доки діятимуть неадекватні податкові правила, сподіватися на поліпшення ситуації не доводиться. Бо між цими правилами та зменшенням інвестицій є причинно-наслідковий зв’язок. На жаль, у владі його бачити не хочуть, а кажуть про “боротьбу з ухиленням від сплати податків”, про “справедливу систему”, “вирівнювання податкового поля” тощо. А інвестори не бажають ризикувати в юрисдикції, де податкові правила можуть змінитися за одну ніч і де політики ігнорують економічну логіку.
Звісно, інвесторів відлякують і ракетно-дронові атаки, які можливі на будь-якій відстані від лінії фронту, і проблеми з енергопостачанням, й інші труднощі, зумовлені війною. Однак важливо, щоб була довіра потенційних вкладників до України. Капітал надходить туди, де стабільність і передбачуваність.
О. Пендзин:
— Якщо Трамп змусить Київ та Москву підписати якісь домовленості про припинення вогню, то це, найімовірніше, покращить очікування інвесторів, і ми побачимо зміну динаміки надходження капіталовкладень в Україну. Поки ж триває активна фаза бойових дій, сподіватися на це не доводиться.
Крім того, нам вкрай потрібно змінювати інвестиційний клімат. На жаль, наші правоохоронні органи, податківці, чиновники на кожному кроці створюють перешкоди іноземним інвесторам. Влада ще два роки тому започаткувала діяльність “інвестиційної няні” — уповноваженої установи, яка би супроводжувала інвесторів у реалізації їхніх проєктів і не давала б можливості нашим бюрократам та правоохоронцям псувати їхнє життя. Але напрацювань тих “інвестиційних нянь”, на жаль, не бачимо.
