На сьогодні 37% підлітків мають значний рівень стресу — про це свідчить опитування Rating Group та UNICEF. Ще рік тому частка дітей, які переживали психологічне напруження, становила 27%. Особливо стрес зріс у дівчат віком 10 — 13 років. Загалом же кожен десятий підліток часто питає поради про свій емоційний стан та настрій у штучного інтелекту.
— Значний рівень стресу в психології називають дистресом, — пояснює кандидатка філософських наук, доцентка, магістриня психології Антоніна Євтодюк. — Ідеться про підвищене навантаження на психіку підлітків, яке вони відчувають понад два тижні й з яким їхній організм не може дати раду. Зауважу, що є ще таке поняття, як позитивний стрес, або еустрес. Це стрес, який мобілізує сили організму перед тимчасовим викликом. На відміну від позитивного стресу, дистрес шкідливий і виснажливий для психічного та фізичного здоров’я.
Нічого дивного в тому, що значна частка українських підлітків переживає дистрес, немає. Головна причина такого стану — війна. Звісно, частіше пригніченість, страх переживають ті, хто живе на сході та на півдні України, де тривають активні бойові дії. Але війна позначається і на психіці дітей з інших регіонів, які змушені ховатися в укриття під час повітряних тривог, бачать, як хоронять наших захисників, чують історії про те, як хтось втратив на війні батька чи когось із рідних.
Взнаки даються і проблеми у стосунках з однолітками, суперечки з батьками чи вчителями. У підлітковому віці відбувається інтенсивна гормональна перебудова, що також не сприяє стабільності психіки.
— Якими відчуттями супроводжується стрес у дітей?
— Кожна десята дитина, яка переживає психологічне напруження, найчастіше відчуває розчарування, — зазначає керівник відділу комунікацій Rating Group Гліб Кузьменко. — Якщо хвилюються батьки, то й діти переймають від них це хвилювання — принаймні у цьому зізналося близько 20% опитаних. У такому разі стрес ще більше посилюється.
● А. Євтодюк:
— Стрес супроводжується постійною тривогою, дратівливістю, пригніченістю, відчуттям безпорадності. Діти можуть скаржитися на безсоння, біль голови, проблеми з травленням. У них з’являються проблеми з концентрацією уваги, погіршується пам’ять. Хтось може проявляти агресію, хтось, навпаки, — надмірну пасивність. Тому таким дітям однозначно потрібна підтримка дорослих — батьків, вчителів, старших друзів, тренерів чи навіть священників.
— Що допомагає дитині долати стан негативного психологічного напруження?
● А. Євтодюк:
— Найважливіше — це присутність і спокій батьків. Вислухайте дитину, не применшуйте її відчуттів. Замість “нічого страшного” скажіть: “Я бачу, що тобі зараз важко”. Обійми, ласкаві слова, спільно проведений час знижують рівень кортизолу — гормону стресу. Біг, танці, прогулянки, спортивні ігри, навіть короткі рухові паузи на свіжому повітрі допомагають зняти напругу. Для дошкільнят та учнів молодших класів найкраща терапія — малювання, ліплення, конструктор, ігрова діяльність.
● Г. Кузьменко:
— Наше опитування засвідчило, що приблизно 77% дітей, які часто спілкуються з батьками й близькими про свої почуття й переживання, мають хорошу стресостійкість (серед тих, хто спілкується зрідка, таких трохи більше як 50%). А рівень стресу в дітей, які часто спілкуються з батьками, вдвічі нижчий.
68% опитаних мають улюблену справу й кажуть про те, що в них низький або помірний рівень стресу. Натомість серед однолітків, які не приділяють уваги хобі, таких менш як половина. Особливо ресурсні спільні хобі дітей і батьків.
Більшість опитаних, які часто займаються спортом, мають високу адаптованість до стресу (майже 60%). Серед тих, хто не займається спортом або робить це рідко, таких 38%. Водночас гірше, коли дитина проводить час лише за гаджетами та відеоіграми. За даними нашого дослідження, найнижчий рівень психологічної стійкості мають саме ті діти, чиїм хобі є ігри в телефоні та комп’ютері.
