28 лютого цього року ВЛК визнала жителя Київщини придатним за станом здоров’я для проходження військової служби. Цього ж дня йому вручили мобілізаційну повістку. У ній містилася вимога прибути на сьому годину ранку наступного дня у ТЦК для скерування у навчальний центр для проходження військового вишколу з подальшим направленням на службу. При цьому співробітники військкомату повідомили про кримінальну відповідальність за ухилення від призову. Але у визначений час чоловік на збірний пункт не прибув.
11 квітня військовозобов’язаного, якого було оголошено в розшук, затримали правоохоронці й доправили у ТЦК. Але й цього разу він відмовився від “бойової” повістки. Тож проти нього розпочали кримінальне провадження.
На судовому засіданні молодик свою вину визнав і пояснив, що не проходив строкову службу в зв’язку із судимістю. Зброї ніколи в руках не тримав, на обліку військовозобов’язаних не стояв. Аж поки у лютому на вулиці в Переяславі його не зупинили працівники ТЦК. Вони завезли чоловіка у військкомат і поставили на облік, присвоївши звання солдат запасу. Того ж дня у супроводі співробітників ТЦК він пройшов медичний огляд у місцевій лікарні. Жодних скарг на здоров’я не має, як і претензій до висновків ВЛК. Після медогляду заповнив анкету, тести та інші документи, пов’язані з призовом на військову службу. Опісля, ввечері того ж дня, ТЦК хотів відправити його до пункту збору призовників у Бориспіль. Але військовозобов’язаний попросився, щоб дали час на збори до ранку. Співробітники військкомату пішли йому, як кажуть, назустріч і виписали повістку на ранок. Насправді ж молодик навіть не збирався з’являтись за нею. У суді таку поведінку пояснив тим, що немає рідних чи близьких. І тому його страшить самотність і безпомічність у випадку поранення на війні. Тож коли у квітні поліцейські затримали його на вулиці, вкотре заявив, що “краще сяде в тюрму, ніж піде служити”.
Суд також з’ясував, що чоловік має чотири судимості. Перша — за крадіжку, наступні — за наркозлочини. Його карали переважно штрафами або позбавленням волі з іспитовим терміном. Реального ув’язнення не призначали. Останній вирок за зберігання наркотиків він отримав у 2016 році — 850 гривень штрафу. На початку 2019-го всі судимості були погашені й молодика зняли з обліку в органах пробації.
При ухваленні вироку Переяславський міськрайонний суд Київської області взяв до уваги, що військовозобов’язаний визнав свою винуватість, однак за жодних обставин не бажає бути призваним на військову службу, тому позбавив його волі на чотири роки. До вступу вироку в законну силу він перебуватиме на волі.
“Цей випадок — не рідкість, — коментує адвокат Роман Лихачов. — Військовозобов’язані, яких притягують до відповідальності за ухилення від мобілізації, інколи справді заявляють: краще сяду в тюрму, ніж піду служити. Але коли потрапляють у місця позбавлення волі й відчувають на собі тюремну атмосферу, то нерідко змінюють свою думку та виявляють бажання поповнити ряди ЗСУ. Зауважу, що засуджені можуть мобілізуватися за власним бажанням і добровільно піти на фронт лише в разі умовно-дострокового звільнення. Аби його отримати, потрібно відбути щонайменше половину призначеного терміну покарання”.
