Тоді це не викликало особливих запитань і сприймалось більшістю нормально. Проте дослідники, які нині проаналізували кіно країни-агресора, виявили цікаву закономірність...
— Ще десяток років тому більшість з нас дивилася серіали “Моя прекрасна няня”, “Татусеві доньки”, “Не родись вродливою” та чимало інших. Здавалося б, звичайні серіали, кожен зі своєю сюжетною лініє і їх нічого не пов’язує. Але ні, є дещо спільне: в усіх висміювали Україну, українців та українську мову, — каже Єлизавета Борисенко, аспірантка Інституту філософії ім. Г. Сковороди, дослідниця наративів у російських фільмах.
— Можете навести приклади?
— Візьмімо, до прикладу, “Мою прекрасну няню”. Головна героїня поводиться, м’яко кажучи, дивно, вона — неосвічена, без смаку і мріє вийти заміж за багатого чоловіка. За сценарієм, Віка — з Маріуполя. Причому в серіалі постійно акцентується, що це бандитське місто...
Родом з України і секретарка головного героя “Татусевих доньок”. Тамара теж поводиться нетактовно, любить хильнути, тільки й дивиться, як би не працювати, завжди підставляє добродушного шефа... Такі образи героїв-українців створювали не просто так. Нас зображали недолугими, неосвіченими, але ж маємо старшу сестру — Росію, яка може навчити, як правильно жити.
У деяких серіалах, як-от “Вороніни” чи “Ранетки”, у негативному контексті використовували слово “бандерівці”, коли йшлося про когось, хто дуже нашкодив. Мовляв, бандерівці дорівнює погані люди.
У деяких проектах (у тій-таки “Няні”) часто висміювали можливість вступу України до НАТО. А в “Не родись вродливою” демонстрували вкрай шанобливе ставлення до Путіна.
— Свого часу на українському телебаченні транслювали популярний російський серіал “Щасливі разом”. Що скажете про нього?
— В одній із серій головний герой Гєна йде разом із друзями до стриптиз-бару, в якому святкують день “руско-украінской дружби”, і де начебто має танцювати... Тимошенко.
Іноді їхні жарти виходили за всякі рамки: в одній із серій син головного героя Рома підвозить українку, котра без заперечень починає надавати йому сексуальні послуги, на що він їй каже: “Прєдставь, што у мєня там газ тєчот”. І таких тупих жартів було чимало.
На той момент, коли серіал транслювався, ми справді були залежні від російського газу. Як і тоді, так і нині блакитне паливо для Москви — вагомий важіль впливу.
— Які ще методи пропаганди використовувала Росія в серіалах?
— Наприклад, завдяки серіалам “Солдати” та “Кадети” Росія популяризувала культ військових, надихаючи молодих хлопців вступати до лав армії. Люди у формі поставали на екрані дуже добрими, чесними, справедливими, красивими та романтичними. Тому сьогодні так багато росіян свято вірить, що звірств у Бучі бути не могло, адже їхні солдати на таке не здатні.
— Прочитала в новинах, що представники київської творчої спілки акторів-дикторів відмовляються дублювати російські серіали. Невже ті досі транслюють у нас?
— На жаль, попри те, що у країні триває повномасштабна війна, один із найвідоміших інтернет-провайдерів надав доступ до фільмотеки, де можна безплатно переглядати серіали, серед яких чимало російських. Навіть без дубляжу.
Я зверталась до служби підтримки, де мені відповіли: “Для нас закуповує фільми один із відомих телеканалів, наша справа — транслювати”. Треба сказати, що роблять вони це, бо серед українців досі є попит... На жаль, багато людей дотепер вважає, що культура — поза політикою. Та насправді культура формує нашу свідомість, охоплюючи зокрема і політичну сферу.
