“Мені страшно йти у школу”, “я боюся спати без світла”, “боязко самому йти до туалету”, — нерідко чують батьки від свого чада. Ігнорувати такі повідомлення не можна, кажуть психологи. Чому ж діти можуть боятися звичних на перший погляд речей і як з цим давати раду?
— Страх — одна з тенденцій дорослішання, коли дитина потрапляє в незнане для неї середовище. Наприклад, іде в садок чи школу, — пояснює Наталія Пашко, координаторка роботи з дітьми і підлітками Інституту психології здоров’я. — Такий страх є нормою. Часто дитина боїться, що коли вона не бачить своїх дорослих, то з ними може щось статися. А ще страх може бути реакцією на якусь негатив ну подію в житті малечі.
— Як батькам реагувати на дитячі страхи?
— Дуже важливо — не знецінювати їх. Коли дитина каже, що боїться монстрів чи темряви, частенько дорослі відповідають: “Та чого боїшся, там нічого немає!” Це — найбільша помилка. Адже вам дитина озвучує свої страхи, а отже, вчиться звертатися по допомогу, бо їй не вистачає ресурсу з цим страхом впоратися. Треба підтримати дитину і, наприклад, сказати: подивімося разом під ліжко — перевіримо, чи є там монстри.
Коли дитина каже, що боїться монстрів чи темряви, частенько дорослі відповідають: “Та чого боїшся, там нічого немає!” Це — найбільша помилка.
Батькам важливо вибудовувати культуру спілкування з дітьми про складні речі. Навчіться питати синочка чи донечку: чого ти боїшся? як ти даєш собі раду з цим? де тобі потрібна моя підтримка? Дитина усвідомить, що про такі речі може говорити з найближчими. І тоді її психічне, психологічне та емоційне здоров’я буде в порядку.
— А як зрозуміти, що твоя дитина чогось боїться, якщо вона не говорить про це?
— Діти завжди добре говорять мовою гри, малюнків, манерою поведінки. Придивіться до цього. Скажімо, якщо в іграх чи малюнках малечі бачите той самий нав’язливий сюжет, то це означає, що дитина самостійно не може впоратися з якимись переживаннями і їй потрібна допомога.
— Які наслідки може мати проігнорований дитячий страх?
— Страх пов’язаний із виділенями гормонів стресу. Якщо дитина проговорює, оформляє свій страх і знаходить підтримку — гормони стресу в її організмі не концентруються. Але якщо цього не стається, то є ризик, що в дитини розвинуться невротичні розлади. У неї може, наприклад, почати сіпатися око, розвинутися енурез, вона схоче ізолюватися від усього світу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, яких препаратів краще не вживати перед водінням транспортних засобів
