Страховий стаж жінки становив 37 років 4 місяці 4 дні, а пільговий за Списком №1 — 9 років 8 місяців і 24 дні. За цим списком рік роботи рахується як два для працівників, котрі, як Тетяна, працювали в особливо шкідливих і важких умовах, а саме — під землею, на хімічному виробництві.
Для таких категорій робітниць, щоб вийти на пенсію раніше за загальновстановлений вік, згідно з частинами першою-третьою статті 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, достатньо мати не менше як 20 років страхового стажу, з яких, зокрема, 7 років і 6 місяців спеціального стажу. Тетяна подала повний комплект документів, що підтверджував її страховий і пільговий стаж. Проте ГУ ПФУ у Запорізькій області, яке розглядало справу, відмовило заявниці через недосягнення нею необхідного пенсійного віку — 50 років.
— Існує декілька суперечливих норм права, що регулюють призначення спеціальних пенсій, — розповідає юрист Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Євген Федоричев. — Так, згідно з пунктом “а” статті 13 Закону України № 1788 “Про пенсійне забезпечення” (від від 05.11.1991 року), працівниці за списком №1 мають право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше як 15 років, з них не менше як 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Водночас законом № 213-ІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, було збільшено вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам зі списку №1 — із 45 до 50 років. Згідно з ним, 46-літня Тетяна виходу на пенсію мала б чекати ще чотири роки. На цей пункт і посилався Пенсійний фонд.
Однак у січні 2020 року Конституційний Суд визнав окремі статті цього закону неконституційними. Це рішення було ухвалене у справі за поданням 49 народних депутатів. Відмовляючи заявниці, чиновники Пенсійного фонду проігнорували і це рішення суду, і визначений Європейським судом із прав людини принцип, що діє і в Україні: органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для громадянина тлумаченню національного законодавства.
— Про що саме сказано у згаданому рішенні Конституційного Суду?
— Про те, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком жінки-працівниці за списком №1 після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше як 15 років, з них не менше як 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Тому заявниця звернулася з позовом до Головного управління ПФУ із вимогою визнати протиправним його рішення та скасувати його. Дніпропетровський окружний адміністративний суд підтримав позов і зобов’язав ПФУ повторно розглянути заяву позивачки. Зрештою, ГУ ПФУ таки було змушене перерахувати жінці пенсію. Хоча судове рішення на її користь винесене у жовтні цього року, пенсійні виплати їй почали нараховувати із моменту звернення із заявою до ПФУ, тобто з 16 травня.
— Чи часто в пенсійному законодавстві України виникають подібні колізії?
— Найчастіше вони виникають через суперечливі норми щодо обмеження розмірів пенсій (особливо для ветеранів та військових), застосування понижувальних коефіцієнтів, порядку перерахунку та визначення віку виходу на пільгові пенсії, що призводить до невідповідності підзаконних актів законам та Конституції. Судова практика, зокрема Верховного Суду, переважно стає на бік громадян, трактуючи норми на їхню користь та визнаючи протиправними дії ПФУ, які обмежують соціальний захист.
До речі, у колізії контроверсійних норм щодо віку виходу на пенсію осіб, що працювали у шкідливих умовах, і Велика Палата Верховного Суду роз’яснила: коли закони суперечать один одному, необхідно застосовувати більш сприятливий для громадян варіант.
