“Якість підготовки — основа стійкості наших військ, і цей напрям діяльності Збройних сил має залишатися для нас пріоритетним”, — таку заяву під час щомісячної наради з питань підготовки зробив головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський. За його словами, тепер тривалість курсу БЗВП становитиме 51 добу (раніше було 49). Зокрема, додано час на навчання з протидії ударним дронам, з вогневої та інженерної підготовки, виживання в окопних умовах. У середовищі військових визнають: новобранці, які потрапляють на фронт, не завжди добре навчені.
— Базова загальновійськова підготовка потребує серйозного оновлення, — каже військовий, співзасновник центрів стратегічної взаємодії та оборонної підготовки Backyard Camp Артем Веселов. — Останні роки дали поштовх змінам. Тривалість курсів зросла, з’явилися нові підходи, переглянуто стандарти. Але якість БЗВП залежить не тільки від змісту програми, а й від її фактичного виконання в навчальних центрах.
Проблем декілька. На сьогодні БЗВП часто проводять військовослужбовці, які насправді не є інструкторами, бо не пройшли відповідної інструкторської підготовки і, як наслідок, не мають потрібних навичок. З одного боку, це зумовлено дефіцитом людей у війську. З другого — маємо розуміти, що від фаховості інструкторів залежить не просто якість навчання новобранців, а їхні психологічна стійкість, фізичне здоров’я та мотивація. Брак елементарної поваги, брак зворотного зв’язку та інші радянські підходи до дисципліни не сприяють ефективному навчанню. Мобілізований приходить вчитися, аби мати вищий шанс вижити в боях, але нерідко стикається із байдужістю інструкторів.
— Які ще проблеми тут бачите?
— Чинна програма БЗВП не враховує особливостей новобранців та не відповідає вимогам війни. Це, власне, стисла версія тримісячної БЗВП мирного часу. Програму написано під курсантів молодого віку у хорошій фізичній формі, тоді як значна частка мобілізованих — люди 40+ років. А ще акцент зроблено на тому, як знищувати ворога, тоді як, перш ніж учити вбивати, треба навчити виживати. Та й умови, в яких мобілізовані проходять навчання, часто не відповідають жодним очікуванням — ні фізичним, ні психологічним. Нестача сучасного обладнання, зношене спорядження деморалізують ще до потрапляння на службу.
— У нас базова військова підготовка часто скидається на ту, що була в радянській армії: два рази постріляти, викопати окоп, а решта часу — просто відбути, поохороняти один одного на полігоні, — додає ветеран російсько-української війни Олег Симороз. — Це такий собі піонертабір для тих, кого привозять із ТЦК, абсолютно змарнований час.
— То що треба змінити?
● А. Веселов:
— Реформа БЗВП неможлива без належної підготовки інструкторів і командирів навчальних центрів. Потрібно створити сучасну систему навчання та перепідготовки кадрів, яка передбачатиме не лише бойові чи інструкторські навички, а й нову культуру та методологію викладання. Маю на увазі розвиток лідерства, поваги до новобранців та вміння працювати з різними категоріями мобілізованих.
Також критично важливо оновити матеріальну базу навчальних центрів. Забезпечення належних побутових умов — це не про комфорт у цивільному розумінні, а знову ж таки — про повагу до людини, яка готується до війни, і про ефективність самої підготовки.
Урешті-решт, треба оновити саму програму БЗВП. Вона має відповідати реальним викликам війни та особливостям мобілізованих. Замість абстрактної стройової та класичної тактики варто робити акцент на прикладних навичках виживання: діях під час обстрілів, евакуації поранених, тактичній медицині. Адже через незнання таких основ гине надто багато бійців.
Крім того, програма має бути гнучкою — адаптованою під вік, фізичну форму та попередній досвід новобранців. Мета БЗВП — не просто створити “солдата за стандартом”, а дати людині шанс вижити, зберегти боєздатність і повернутися додому. Усе це — не абстрактна візія, а реальні кроки, які можна втілити протягом шести-дев’яти місяців.
● О. Симороз:
— Як на мене, було б доцільніше, якби БЗВП проводили безпосередньо на базі бригад та корпусів. Сухопутні війська, десантно-штурмові, морська піхота повинні мати свої центри підготовки. До речі, ДШВ, як і деякі бригади, уже практикують такий вишкіл. Чому це добре? Бо новобранці вчаться того, що їм безпосередньо буде потрібне. Зрозуміло, піхотинцю слід більше відшліфувати штурмові та оборонні дії в окопах. Плюс опанувати поводження у групі, наприклад, у міській забудові. Але чи потрібно це фахівцю з радіоелектронної боротьби? Ні. Він повинен вміти стріляти з автомата і знати його будову, як і бойові медики, бухгалтери й навіть кухарі в ЗСУ. А в нас БЗВП в одному підрозділі проходять люди, які стають операторами дронів, РЕБів, штурмовиками, бойовими медиками. Така собі солянка, користі з якої мало.
