“Я — батько чотирьох дітей, і, згідно зі законом, не можу потрапити до лав ЗСУ. Почав шукати інші способи стати в нагоді при обороні держави. Так і потрапив сюди”, — каже 42-річний Роман Коваленко. Нині разом із ним у теробороні столиці служать ще понад 350 осіб. Як вони навчаються і що їх мотивує бути тероборонцями?
Навчання резервістів проходять щосуботи. “Я приєднався до Сил ТрО у жовтні 2021 року. Раніше служив лише за строковою службою. Тепер же не пропускаю суботніх тренувань. І що більше людей до нас приєднується, то чіткіше розумію, що ми — сила!” — каже 37-річний приватний підприємець Сергій Овчинников.
Резервісти одягають бронежилети, каски, захисні окуляри. До тренування готується і 52-річна Мар’яна Жагло. Жінка вже майже два роки в теробороні. “Я не могла залишатись осторонь війни. Але у ЗСУ таким немолодим жінкам без бойових навиків робити нічого. Тому я тішуся, що знайшла себе в ТрО”, — каже Мар’яна.
Лунає команда про шикування, яку дає Денис Семирог-Орлик — 46-річний голова громадської організації “Територіальна оборона столиці”. Резервісти стають у два ряди. Командир вітається і каже рухатися колоною у напрямку парку. Там їх чекають офіцери запасу. Резервісти йдуть, тримаючи зброю дулом вниз. Попереду рухається піхота, а за ними — розвідники. Тільки ми заходимо за ріг, як бачимо приблизно сотню студентів у військових мундирах. Ті вишикувалися півколом, аби спостерігати за тренуваннями резервістів.
Спочатку за планом тренувань — розминка. Далі батальйон відпрацьовує індивідуальні навички: перенесення зброї ліворуч, праворуч, правильне тримання зброї під час обстрілу.
22-річний командир розвідної бригади з позивним Єгерь каже, що зазвичай під час тренування резервісти використовують габаритні макети зброї. “Вона не стріляє, проте за вагою така, як справжня, — пояснює Єгерь. — А сьогодні ми використовуємо страйкбольну зброю, заряджену пластмасовими кулями”.
Резервісти переміщаються на нову локацію, де відпрацьовуватимуть тактичні дії підрозділу в лісі. Бійці тримають оборону, оглядають територію і в разі небезпечної ситуації відступають.
Так повторюють три рази. Далі за планом — відпрацювання патрулювання з боковим дозором на горбистій території. Група розвідників сьогодні буде нападати, а піхота — оборонятися. Командир віддає наказ поділитися на два відділення, бійці розходяться у протилежні боки й оглядають територію.
Командир, який іде попереду, наказує присісти. Резервісти стають на коліна чи лягають на живіт та продовжують оглядати територію. Зброю вони тримають перед обличчям, а палець — на спусковому гачку, щоб у разі атаки бути готовими стріляти.
За декілька хвилин махом руки командир повідомляє, що довкола чисто й варто продовжувати рухатися. Бійці, що йдуть за командиром, передають наказ тим, хто йде позаду. Все це роблять у повній тиші. Далі бійці спускаються з пагорба. Раптом справа помічають “ворога”. Командир дає наказ лягати — учасники тренування опиняються на землі. Направляють зброю у напрямку “ворога” й стріляють.
“Давімо їх!” — чуються підбадьорливі заклики.
Командир дає наказ першій “двійці” солдатів висунутися вперед на п’ять метрів. Інші бійці продовжують стріляти. Командир кричить: “Перше відділення, “двійками” зліва вперед на 10 метрів!” Резервісти навприсядки підбігають і лягають, ховаючи тіло за колодою чи стовбуром дерева. Звідти вони стріляють ще декілька хвилин, а тоді командир дає наказ закінчити вправу. Бійці повертаються на стартову точку, де обговорюють свої помилки, складають план руху й наступу.
Помахом руки командир знову дає наказ починати патрулювання. Бійці розглядаються по сторонах. Противника не виявлено. Та спустившись униз, солдати знову помічають ворожий рух. За декілька хвилин з боку нападників чутно звук шумових гранат і видніється білий дим. “Вороги” застосували пейнтбольні гранати.
Оборонці продовжують стріляти і наступати на “агресора”. Коли останній відступив, вправу закінчено. “Ворога” подолано!
ДО РЕЧІ
Денис Семирог-Орлик каже — аби стати резервістом територіальної оборони, потрібно просто прийти у військкомат, зв’язатися з офіцером територіальної оборони, пройти з ним співбесіду. Серед обов’язкових умов — вік до 60 років і належний стан здоров’я.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію меча Петра Сагайдачного