Плетільникам привозять її військові, натомість на фронт забирають уже готові сітки. Загалом, волонтери передали на передову декілька десятків сіток, сплетених з цього матеріалу.
“Основа сітки — недешева, і на неї тепер великий попит, — пояснює 45-річний волонтер Єгор Горошко. — Так само, як і попит з боку наших військових на маскувальні сітки — щотижня ми віддаємо 2 — 3 готові, розміром 4 на 6 метрів. За короткий час ми використали той матеріал, який принесли люди, а більше тканини не мали. Подивились ціни у секонд-хендах, але все одно було дорого, адже тканини треба багато. Та й вона має бути специфічна — певного кольору, і така, щоб не горіла, синтетика не підійде. Витрачати гроші ще й на матеріал для плетіння було дуже невигідно, тож ми шукали варіанти економії.
Якось наші військові, які саме звільнили Циркуни під Харковом (це відбулось у травні), сказали: там стільки форми рашисти залишили! Вони запропонували привезти її нам. І ось за якийсь час військові доправили нам повнісінький пікап зимової форми рашистів, мішків з десять”.
Після кожного звільненого населеного пункту ЗСУ привозили харківським волонтерам “матеріал”. “Привозили й казали: нам, будь ласка, 6 сіток. Ми плели для них, лишалось і для інших. Коли передавали на фронт і казали, що це з рашистів сплетено, — усі реготали”, — каже Єгор. Загалом, волонтери передали приблизно пів сотні таких сіток.
Форма рашистів мала неприємний запах, тож спершу волонтери кинули її під дощ, аби намокла та вивітрилась. Різати ножицями товсту тканину було важко, тож спочатку її... рубали сокирою!
“Наші волонтери кажуть, що рубати форму окупантів, — це чудова терапія, — сміється волонтер. — Загарбник прийшов на нашу землю вбивати нас, а ми навіть те, у чому він прийшов, використовуємо проти нього ж. Спершу скручуємо шмат одягу в трубочку, і сокирою розрубуємо на шматки приблизно по 5 сантиметрів. Тоді вже ріжемо ножицями на потрібні смужки”.
Єгор додає, що сітки у них плетуть декілька осіб. Головна серед них — пенсіонерка пані Віра. Вона плете сітки щодня, від ранку до вечора. “З травня пані Віра мала лише три вихідні. Усі інші дні вона невтомно плете сітки для наших ЗСУ”, — каже Єгор Горошко.
