У Нацбанку виступили за зміну назви розмінних монет з “копійка” на “шаг”. Там пояснюють, що “копійка” — символ московської окупації, тоді як “шаг” поверне монетам українську ідентичність. Голова Нацбанку Андрій Пишний наголосив, що дерусифікація у сфері грошового обігу — це частина великих змін, які проходить країна, позбуваючись впливу Росії. “Жодних витрат на розробку ескізів та карбування шагів не буде ні з державного бюджету, ні з бюджету НБУ, — зауважив він. — Нові монети перебуватимуть в обігу паралельно з копійками. І це також дасть можливість уникнути додаткових витрат на утилізацію копійок та виготовлення шагів на їх заміну”. Ініціативу Нацбанку обговорюємо з істориками Олександром Алфьоровим та Інною Ковалишеною, а також із фінансистом, колишнім членом Ради НБУ Віталієм Шапраном.
— Що відомо про шаги та копійки у грошовому обігу України?
● І. Ковалишена:
— Перша згадка про шаг датована 1528 роком. Так називали монету номіналом три коронні гроші, яку впровадив в обіг король польський Сигізмунд І. Один злотий дорівнював тридцятьом грошам і, відповідно, десятьом шагам.
● О. Алфьоров:
— “Копійка” — це суто московська назва розмінної монети. Походить від слова “копьё”, українською “спис”. Саме вершник зі списом був зображений на монетах, названих копійками, які карбували в Московському монетному дворі в ХVI столітті. Копійка — частина рубля. Зауважу, що нині як розмінну монету її використовують у Росії, Білорусі, так званому Придністров’ї та... Україні.
Тим часом слово “шаг” як назва дрібної розмінної монети — давнього українського походження. Наголошу, що тут “шаг” не є відповідником російського “крок”. Ці два слова виникли в обох мовах незалежно одне від одного і є міжмовними омонімами, тобто мають приблизно однакове звучання, але різний зміст. Слово “шаг” у значенні грошей вживали у своїх творах Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Леся Українка та багато інших українських авторів.
Як платіжний засіб шаг був запроваджений 1918 року в Українській Народній Республіці — він, власне, став розмінною монетою до гривні. Оскільки можливості карбувати монети тоді не було, то надрукували марки номіналом 10, 20, 30, 40, 50 шагів. Ці шаги діяли до 1919 року, коли Україну окупували більшовики й впровадили тут рублеву зону з копійками.
● В. Шапран:
— Звісно, копійки нагадують про російську, а потім і радянську окупацію України. Але тут виникає дискусійне питання: яка назва дрібної монети для України насправді історична — шаги, срібники та златники чи рубль? У Київській Русі, крім гривні шестикутної форми, в обігу були златники та срібники. До речі, їх досі можна знайти в продажу в нумізматів, принаймні срібники часів Ярослава Мудрого. Крім того, є відомості, що в разі нестачі дрібної монети торговці рубали срібну гривню на шматки, і ці шматочки гривні називали рублем.
— То чи доцільно нині, в час війни, проводити таку грошову реформу?
● О. Алфьоров:
— Так, нам треба відмовлятися від чужорідних назв і повертати собі все, що у нас несправедливо вкрали чи понівечили кремлівськими наративами. Зауважу, що зі здобуттям Незалежності України перед запровадженням гривні була спроба відновити назву “шаг” для розмінної монети. Луганський монетний двір навіть викарбував партію шагів. Але через спротив частини політиків усе-таки залишили імперську копійку. Тепер саме час позбутися цього елементу, який міцно пов’язує нас із Росією.
● І. Ковалишена:
— Ініціативу щодо перейменування я вважаю цікавою. Новий дизайн монетам точно не завадив би. Причому більше гривневим монетам, які дуже важко розрізнити. Однак треба розуміти, що це тривала й марудна справа. Заміна потребує не лише розробки нового дизайну, а й зміни законів. Сумніваюся, що цю ідею можна швидко втілити в життя. Як свідчить досвід УНР, велика війна добряче заважає фінансовим реформам. А от як частина економічних реформ після перемоги заміна копійки на шаг може бути цілком логічним кроком.
● В. Шапран:
— Не впевнений, що нам потрібно спиратися на історичні назви. Тим паче, що йдеться про перейменування на честь дрібноти, яка існувала нетривалий час. Треба дивитися у майбутнє. Уже нині за 10 копійок нічого не можна купити. До того ж років через десять Україна цілком може претендувати на входження до зони обігу євро. Тому логічнішим було б перейменувати копійки на центи. Так було б зручніше для населення і підкреслило б євроатлантичні прагнення України.
— У НБУ кажуть, що заміна копійок шагами не потребуватиме грошей з держбюджету. Чи справді це так?
● О. Алфьоров:
— Як один з борців з московською копійкою в Україні я був запрошений на презентацію проєкту Нацбанку щодо запровадження шагів. Під час зустрічі Андрій Пишний зазначив, що НБУ наступного року в будь-якому разі карбуватиме 20 мільйонів 50-копієчних монет. Замість них можна було б одразу виготовляти шаги. У такому разі додаткових грошей з бюджету не довелося б витрачати.
● В. Шапран:
— Заяви НБУ, що він замінить монети без зайвих витрат, м’яко кажучи, неправдиві. Гроші потрібні на розробку дизайну монет, виготовлення пробних партій, переобладнання монетного двору, інформаційну кампанію тощо.
Треба розуміти, що в касах банків ніхто монети вручну не перелічує, для цього стоять спеціальні машинки, які часто підлаштовані під монети певного номіналу. Зміна монет потягне за собою витрати на переобладнання та перепрограмування касових вузлів. Будуть додаткові витрати банків і на обмін одних монет на інші, бо старі монети доведеться збирати й здавати в НБУ. У підсумку це “свято історичної справедливості” влетить країні у кругленьку суму.
