Нині ця сума становить 900 євро, тоді як з нового року її хочуть збільшити аж до 32 тисяч євро на одного дорослого. Як зазначив прем’єр-міністр країни Ульф Крістерссон, чинна система фінансових заохочень насправді не працює. У 2023 році лише одна з 70 заявок на повернення була схвалена. Водночас, за його словами, “треба встановити контроль над міграцією”.
Відомо, що статус тимчасового захисту на території Швеції надано 43 тисячам українців. Чи повернуться вони додому за таку кругленьку суму?
— Швеція — невелика за чисельністю населення країна. Але в ній доволі високий рівень життя, тому вона приваблює мігрантів. Чимало з тих, хто вже перебуває у країні, є утриманцями, тобто не хочуть працювати, воліючи отримувати соціальну допомогу, — каже голова громадської організації “Офіс міграційної політики” Василь Воскобойник. — Тому Стокгольм і вирішив зважитися на такий крок — м’яку депортацію. До речі, тим самим шляхом іде Данія, над запровадженням подібних фінансових стимулів задумується і Норвегія.
— На мою думку, передусім ця ініціатива стосуватиметься сирійців, яких у 2011 — 2020 роках приїхало до Швеції дуже багато, — додає Андрій Гайдуцький, експерт з питань міграції. — Видно, тамтешні урядовці підрахували, що вигідніше здійснити одноразову виплату 32 тисяч євро, аніж щороку витрачати чималі гроші на соцвиплати іноземцям та на інтеграцію їх у суспільство.
— А чи може такий фінансовий стимул сприяти поверненню українців додому?
● В. Воскобойник:
— Якщо таку допомогу Стокгольм справді даватиме, то, гадаю, висуватиме умову: гроші переселенці отримають лише повернувшись в Україну. Бо можна взяти кошти й переїхати, наприклад, до Німеччини чи Польщі. Тоді такий механізм буде дієвий частково. Чому частково? Бо можуть повернутися насамперед ті українці, котрі мають удома житло, причому не в безпосередній близькості до зони бойових дій.
● А. Гайдуцький:
— Не все так просто. Європа потерпає від нестачі робочої сили, передовсім “синіх комірців”. Тому прагне стимулювати українців працювати й народжувати у країні перебування. Зазначу, що в ЄС з кожним кварталом кількість наших громадян, котрі отримують там соціальну допомогу, знижується. А це означає, що вони працевлаштовуються й не залежать від соціальних виплат. І більшість навряд чи повернеться додому, доки триває війна.
