Субота. Ранок. Біля РАЦСу збираються молодята та їхні рідні. Роблять фото на згадку, обіймаються. Чути, як наречена каже: “Хоч би не було повітряної тривоги сьогодні”.
Тим часом біля залу для церемоній чекають інші молодята. Оксана вбрана у довгу зелену вишиту сукню. На голові — білий віночок. Наречений Юрій — у військовій формі. З перших днів війни, пройшовши навчання, він виконує завдання у Донецькій області.
● Наречені Оксана та Юрій. Фото авторки
“Ми з Оксаною зустрічаємося вже понад чотири роки, — каже 29-річний Юрій. — Ось-ось знову поїду на фронт. Зрозуміли, що відкладати весілля далі не можна. Адже в мене така “робота”, що може статися що завгодно. Медовий місяць і святкування будуть вже після перемоги! Сьогодні ж скромно відзначимо подію вдома”. Під вальс Мендельсона молодята разом з рідними та друзями заходять у зал для церемонії.
Тим часом на подвір’ї фотографуються 20-річні Юстина та Любомир, обоє у вишитому вбранні. “Хотіли відкласти одруження, але зрозуміли, що жити треба вже і зараз, — каже наречена. — Просили гостей не вітати нас квітами, а покласти зекономлені гроші у нашу скриньку донатів для ЗСУ”.
● Молодята Юстина та Любомир. Фото авторки
Знайомлюсь ще з однією парою: 27-річними Мартою і Тарасом. Поряд їхня 5-річна донечка. Тарас і Марта разом уже багато років, але вирішили одружитися саме тепер. Кажуть, що, як і багато інших пар, влаштовувати помпезного святкування не будуть.
● Марта і Тарас із 5-річною донечкою. Фото авторки
На самому початку війни людям було не до церемоній, однак згодом ситуація змінилась. “У нас почався весільний бум, — розповідає Зіновій Старосцінський, начальник міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. — За день одружується навіть до 15 пар. Буває, що сьогодні молоді стають на весільний рушничок, а вже завтра чоловік їде на фронт”.
У дні масованих ракетних обстрілів, коли лунала повітряна тривога, працівники РАЦСу запрошували молодят на реєстрацію у найбільш захищене місце у приміщенні, а сам обряд проводили після відбою. Підлаштовуватися доводилось і до графіків відімкнення світла. Наприклад, реєстрували шлюб у час, коли була електроенергія, а сам обряд проводили пізніше, при свічках.
За словами обрядової старости Олени Паньків, нині церемонії відбуваються камерно, ніхто вже не приводить по сто гостей. Співрозмовниця підтверджує, що одружується дуже багато військових.
“Коли проводжу для них церемонію, то сльози на очах і в молодят, і в мене, — каже співрозмовниця. — Недавно одружувався військовий без ноги, був на інвалідному візку. Провели обряд прямо в холі, адже у зал для церемоній треба підніматись сходами. Наприкінці побажала парі перемоги і миру, а військовий запевнив, що наша перемога обов’язково буде!”
Війна принесла й нові весільні тренди. Так, згадують співрозмовники, якось до РАЦСу молодята приїхали бандеромобілем. В іншій парі наречена мала синьо-жовту обручку, а наречений — червоно-чорну.
“А ще тепер на церемонію військові одягають спеціальні шеврони, наприклад, “Моє серце під захистом дружини”, — каже пані Олена. — Приходять пари, які хочуть одружитися заново. Наприклад, жінка і чоловік з якихось причин розлучилися. І ось його мобілізують, він має їхати на фронт, пара вирішила возз’єднатись”.
Наостанок пан Зіновій наводить статистику. “У березні 2023-го у нашому РАЦСі одружилось 147 пар, у квітні — 226. А в червні-серпні охочих буде ще більше. Весілля були, є і будуть!” — підсумовує Зіновій Старосцінський.
До речі, за даними Міністерства юстиції України, у 2022 році в Україні одружилися 198 332 пари (протягом березня-грудня). А це на 7654 більше, ніж за той самий період попереднього року.
