У першому півріччі цього року Прага витратила на підтримку наших громадян понад 290 мільйонів євро. Тоді як доходи від податків і страхування за цей період, які сплатили біженці, становили 465 мільйонів євро.
“Біженці з України вже давно дають у наш бюджет набагато більше, ніж ми витрачаємо на їхню допомогу. Вони є для нас активом, а не тягарем”, — зазначили у чеському міністерстві праці та соціальних питань.
За даними Євростату, в Чехії проживає близько 360 тисяч наших співвітчизників зі статусом тимчасового захисту, а в Польщі — понад 965 тисяч.
— Майже в кожній країні, куди втекли українці від війни, спостерігається така сама тенденція. Це було передбачувано, — каже Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу. — Найбільші прибутки наші співвітчизники забезпечили сусідній Польщі. Так, згідно зі звітом Агентства ООН у справах біженців, наші громадяни внесли 0,7 — 1,1% до ВВП Польщі у 2023 році, а в довгостроковій перспективі цей ефект зросте до 0,9 — 1,35%. Отож торік доходи державного бюджету Польщі збільшилися на 10,1 — 13,7 мільярда злотих, тоді як державні витрати на біженців становили лише 5 мільярдів. Тому країни, які прийняли наших громадян, зацікавлені, аби вони залишилися у них. Населення ЄС старіє, отож є потреба в мігрантах. Водночас європейські країни віддають перевагу тим мігрантам, які не створюють окремих мовних чи релігійних анклавів, а легко інтегруються в суспільство.
— Українці, які виїхали до якоїсь з країни Європи і вирішили затриматися в ній, не покладаються лише на соціальну допомогу, а прагнуть соціалізуватися, знайти роботу й працювати, — додає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування. — Вони сплачують податки і таким чином наповнюють бюджети країн, в яких перебувають. Це показує всім країнам Європи, що українці — працьовита нація. Але водночас це серйозний виклик для нашої держави.
— Чому?
● В. Воскобойник:
— Люди, які працевлаштувалися за кордоном і отримують вищі зарплати, ніж в Україні, залишаться там на тривалий час. За прогнозами Міністерства економіки України, до 2032 року ВВП нашої країни становитиме 262 мільярди доларів, тоді як Польщі — близько трильйона доларів. Різниця — у чотири рази. І ця різниця стосуватиметься не лише ВВП, але й соціального захисту, рівня зарплат і пенсій. Тому повернути українців із Польщі додому буде дуже важко. Після завершення війни наші співвітчизники за кордоном порівнюватимуть, що мають там, із тим, що їх чекатиме в Україні. Йдеться найперше про житло, роботу і гідну зарплату. Якщо це порівняння буде не на користь нашої країни, то вони не повернуться.
● О. Пендзин:
— Доки триває війна, питання повернення наших громадян до України не розглядається. Скажу більше, цього року ще 400 тисяч українців покинули країну. А отже, наш бюджет недоотримує великі кошти, які б могли надходити від податків, сплачених ними вдома. Не думаю, що надалі ситуація поліпшуватиметься. Навпаки.
