Тато новонародженої дитини звернувся до РАЦСу, щоб зареєструвати дівчинку. Але там йому відмовили у реєстрації із запропонованими прізвищем та іменем, оскільки матір дитини не надала на це згоди.
Під час перебування жінки в пологовому будинку позивач (чоловік) запропонував їй дати доньці ім’я на честь своєї матері та бабусі й, відповідно, своє прізвище. Дружина категорично відмовилась, оскільки після укладання шлюбу залишила собі дівоче прізвище й прагнула, щоб донька теж його мала.
Чоловік вирішив на це не зважати й звернувся із заявою до Дарницького ВРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо реєстрації малюка. Але там, звісно, отримав відмову (знову через відсутність згоди мами дитини).
Тоді він звернувся до Дарницького районного суду, який задовольнив позовні вимоги скаржника та зобов’язав провести державну реєстрацію дитини за тим іменем та прізвищем, яке обрав батько. Своє рішення служителі Феміди обгрунтували тим, що, відповідно до законодавства України, батьки повинні не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати її в органі ВРАЦС. А цього не було зроблено сторонами у справі більш як рік у зв’язку з розбіжностями в поглядах щодо цього питання.
Апеляційний суд теж вирішив, що на думку дружини й мами дитини можна не зважати, й залишив рішення першої інстанції у силі.
Але мама, яка народила дівчинку, пішла шукати правди у Верховному Суді України. Зрештою, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував попередні рішення в частині позовних вимог щодо визначення прізвища та імені дитини й ухвалив у цій частині нове рішення — ім’я та прізвище дитини мають бути подвійними.
Ухвалюючи таку постанову, колегія керувалась тим, що ані законодавство України, ані норми міжнародного права не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо визначення імені чи прізвища дитини.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як біженці з України змінюють фах за кордоном
