Пік їхньої активності припадатиме на 2 — 4 січня, а загалом яскраві зорі “падатимуть” аж до 12 січня.
— Цей метеорний потік отримав свою назву від сузір’я Стінний Квадрант. Воно існувало на зоряних картах у XІX столітті на межі теперішніх сузір’їв Дракона, Геркулеса та Волопаса. Стінним Квадрантом його назвав у 1795 році французький астроном Жозеф Лаланд на честь свого улюбленого інструмента, — розповідає Анатолій Відьмаченко, професор, доктор фізико-математичних наук, в. о. головного наукового співробітника відділу фізики субзоряних та планетних систем ГАО НАН України. — Щодо Квадрантидів, то вперше за ними спостерігав італійський астроном Антоніо Брукалассі у 1825 році. Батьківське тіло цього метеорного потоку — астероїд 2003 EH1. Цілком можливо, що він є залишком набагато більшого ядра комети, яке розпалося понад 500 років тому.
— Чим особливий цей метеорний потік?
— Під часу піку його активності можна спостерігати приблизно 25 — 40 спалахів за годину. А бувало, що в атмосферу Землі потрапляло і до 180 метеорів за годину. Радіант (точка на небесній сфері, звідки “летять” метеори) Квадрантидів видно всю ніч. Він завжди — над горизонтом. Квадрантиди мають жовтогаряче забарвлення і летять зі швидкістю майже 41 кілометр за секунду.
— А коли найкраще спостерігати за Квадрантидами?
— Слід віднайти на небі “хвіст” Великої Ведмедиці й подивитися вище та дещо вліво. Найближче до радіанта метеорного потоку розташована зоря Дзета Дракон. На неї й варто орієнтуватися. Щоправда, тим, хто має намір спостерігати за Квадрантидами, доведеться вставати за декілька годин до світанку.
