Кількість зареєстрованих петицій в обласних центрах за останні роки значно зменшилась. Якщо у 2020-му, за даними руху “Чесно”, було зареєстровано 4015 місцевих петицій, то у 2023-му — лише 1520. Чим зумовлене зменшення кількості петицій? І чого здебільшого вони стосуються?
— Обласні центри мають дуже різну політику щодо петицій, — розповідає Вікторія Олійник, аналітикиня громадського руху “Чесно”. — Місцеве самоврядування самостійно визначає строки збору підписів та необхідну для розгляду кількість голосів. Частина міст встановила прохідний бар’єр для петиції у 500 голосів (Львів, Черкаси, Хмельницький), інші — 750 (Запоріжжя), треті — 1000 (Одеса, Миколаїв) та 3000 голосів (Дніпро). А, наприклад, для розгляду петицій у Харкові потрібно аж 5000 голосів. Вочевидь, саме тому за останні чотири роки там було розглянуто й підтримано лише сім петицій, що становить лише 0,8% зареєстрованої кількості. Люди бачать, що це складний інструмент, багатобар’єрний, то, відповідно, і мало ним користуються.
Єдине місто, яке показує зростання кількості петицій, — Київ. Там у 2020 — 2021 роках бар’єр становив 10 тисяч підписів. За цей час було підтримано лише чотири петиції. Проте після зменшення бар’єру до шести тисяч за наступні два роки було підтримано понад 100 звернень. Петиції інтегровані в додаток “Київ цифровий”, що робить доступ до них набагато легшим.
— А як часто місцева влада задовольняє петиції?
— Лідерами є три міста, в яких показник задоволення становить приблизно 30 — 35%. Це Ужгород, Полтава та Суми. Там бар’єр, необхідний для розгляду петиції, становить 250 — 300 голосів. Вісім міських рад мають показник прохідності петицій у межах 10 — 20% (Вінниця, Тернопіль, Луцьк, Чернігів, Рівне, Львів та інші). Тоді як в 11 обласних центрах необхідну кількість голосів для розгляду набирають менше як 10% зареєстрованих петицій. Серед них — Черкаси, Івано-Франківськ, Запоріжжя, Житомир, Дніпро.
А от в Одесі — жодної підтриманої міською владою петиції за останні чотири роки. Із 24 лютого 2022 року доступ до ресурсу петицій у Південній Пальмірі взагалі закритий. Така ж ситуація у Херсоні та Миколаєві. Зауважу, що в умовах воєнного стану електронні петиції залишаються для громадян чи не єдиним способом висловити свою позицію, зокрема щодо роботи органів місцевого самоврядування.
— Що насамперед люди просять у петиціях?
— Більшість звернень стосуються інфраструктурних покращень: ремонту доріг, встановлення світлофорів, запуску нового громадського транспорту тощо. Друга категорія прохань — дерусифікація топонімів, заборона московської церкви й проросійських партій, знесення радянських та імперських монументів. Ці питання вже понад два роки повномасштабного вторгнення не вирішує Верховна Рада, тому спроби відповісти на запит громадян роблять органи місцевого самоврядування. Наприклад, декілька рад на Київщині проголосували за призупинення повноважень депутатів, обраних від заборонених партій.
Деякі місцеві петиції задовольняються доволі швидко. Наприклад, в Ужгороді на фасаді дитячої музичної школи було зображення композитора Петра Чайковського. За зверненням дирекції закладу зображення демонтували.
