Волонтерську ініціативу започаткували вчителі Людмила Булигіна з Ірпеню та Юрій Гайдученко з Києва.
“Наш колега харків’янин йшов служити у ЗСУ і терміново шукав спорядження, — розповідає 61-річна пані Людмила. — Ми допомогли йому. Невдовзі така сама проблема виникла у директора сільської школи з Чернігівщини. Людей, які потребують допомоги, ставало щораз більше. Власні кошти закінчувалися, тож ми вирішили об’єднати довкола нашої ідеї небайдужих”.
“Люди стали відгукуватися і допомагати, — додає 32-річний Юрій Гайдученко. — Це і колеги-педагоги з України та з-за кордону, випускники, студенти, учні, просто небайдужі українці... Така неймовірна підтримка дає нам наснагу працювати”.
Волонтери кажуть, що українці вміють об’єднуватися навколо важливих справ. Навіть у такий важкий час вони готові ділитися своїми невеликими заробітками, бо розуміють, що це важливо.
“Є люди, які переказують гроші з кожної зарплати, є такі, що жертвують одноразово велику суму, — розповідає пані Людмила. — Дівчинка, яка продавала у Польщі українські прапорці, перекинула нам 50 гривень, і це також дуже цінно. Одна моя знайома пенсіонерка з полтавського села, яка має трьох прийомних дітей і старший з них служить у ЗСУ, надіслала 500 гривень...”
“Одна з найвідданіших волонтерок вчительського фонду — 90-річна пані Ганна з Бородянки на Київщині, — розповідає Юрій Гайдученко. — Жінка змогла евакуюватися й оселилася в одному з прихистків на Тернопільщині. Пенсіонерка дуже хотіла зробити щось корисне для українських військових. Тож разом з онукою плела килимки, ми їх продавали, а на вторговані гроші купували амуніцію. Всього бабуся сплела понад 50 килимків”.
Людмила Булигіна зазначає: їхній проект актуальний ще й тому, що зароблене вчителям виплачують не у повному обсязі та із затримкою. “Коли у школі ще не видали зарплати, то часто вчителі, які вирушають на фронт у складі ЗСУ і не отримали всього необхідного для служби, не мають грошей, щоб придбати ці речі самостійно. До того ж удома залишається сім’я. А ми допомагаємо педагогам набути все потрібне, зокрема якісну “броню”. Ця підтримка дуже цінна для них”, — каже жінка.
Волонтери уже допомогли мобілізованим зі шкіл Чернігівської, Харківської, Кіровоградської, Івано-Франківської, Закарпатської та Луганської областей. Екіпірували двох директорів, завуча, вчителів математики, історії, географії, англійської, фізруків.
“Коли вони повернуться з фронту, це буде нова генерація педагогів, — каже Людмила Булигіна. — Втім я вірю: усі ми після цієї війни будемо іншими. Тому українську освіту чекають велике майбутнє і позитивні зміни”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як порушують права вчителів
