У 2022 році в боях за Херсонщину Дмитро втратив обидві ноги. Приблизно два кілометри від свого будинку до асфальтованої дороги ні на протезах, ні на кріслі колісному нині здолати не може, бо все в ямах. Саме тому й взявся облаштовувати свою вулицю.
“Історія Дмитра особлива, адже вона не лише про мужність, героїзм на фронті, а й про те, що після тяжкого поранення він зберіг прагнення жити гідно, — розповідає односельчанка та знайома ветерана Ольга Бузулук. — В армію Дмитра призвали ще під час АТО, він служив у “Азові”. Після демобілізації працював у Києві на будівництві. А в перші дні великої війни пішов до військкомату.
Старший сержант Сливець служив командиром взводу розвідки 63-ї окремої бригади. Одного дня у 2022 році на Херсонщині він з побратимами переслідував ворожу диверсійно-розвідувальну групу. Двох окупантів вдалось знищити. Але у відповідь вони почали обстріл з гранатомета. Дмитро хотів сховатись за машиною, але за декілька метрів натрапив на розтяжку. Йому відірвало ногу. Далі — друга розтяжка. Воїн втратив і другу ногу. Побратими встигли вчасно його евакуювати та привезти притомним до лікарні. Там увесь час поруч була кохана Вікторія. У медичному закладі вони й побрались. Після реабілітації Дмитра подружжя оселилось у селищі Головне. Дружина влаштувалась продавчинею. А Дмитро має власну справу — займається виготовленням плитки та блоків”.
Вулиця Грушевського, якою захисникові доводиться щодня добиратись до центру громади, аварійна.
“На протезах незручно пересуватись, я вже мовчу про крісло. Якщо треба доїхати до магазину, а найближчий за два кілометри, то тільки машиною. Дуже багато дітей живе на нашій вулиці, їм теж важко такою розбитою дорогою йти до школи та садочка, — зазначає Дмитро Сливець. — Саме тому 9 березня я написав у сільській групі в соцмережі, що треба довести дорогу до пуття. Просив допомоги фінансової та фізичної. Люди відгукнулись. Зміни мають починатись у кожному селі, й таким чином з часом зміниться на краще вся країна”.
Спочатку селяни відремонтували дорогу біля дому Дмитра. Тоді взялись за інші ділянки. Витратили уже понад 25 тисяч гривень, частину з яких виділив сам ветеран. Решту суми зібрали односельці. Селищна рада, за словами голови Миколи Демедюка, до процесу також долучилась — надала 60 тонн щебеню.
“На ремонт вулиці Грушевського потрібно приблизно два мільйони гривень. У нашому бюджеті такої великої суми нема, — каже Микола Демедюк. — Коли я дізнався про ініціативу Дмитра, був зворушений, його вчинок вартує поваги. Роботи ще тривають, трохи заважає погода. Люди прокопали рів, туди стікатиме вода. Осушили дорогу. Потім треба її вирівняти й засипати щебенем. Але з такими дружними односельцями все обов’язково вдасться”.
