Більче-Волицько-Угерське підземне газове сховищі є другим за розмірами в Європі та найбільшим в Україні. У ньому можна зберігати 17,5 мільярда кубометрів технологічно активного газу. Станом на 7 жовтня до резервуарів потрапило 11,6 млрд м3.
Стрийське виробниче управління підземного зберігання газу філії "Оператор газосховищ України" АТ "Укртрансгаз", куди я вирушаю, займається підземним зберіганням блакитного палива і експлуатацією його підземних сховищ. Спершу я потрапляю на газокомпресорну станцію "Більче-Волиця". Це — об'єкт підвищеної небезпеки.
На території підприємства заборонено курити, вживати алкогольні і наркотичні речовини. "А також не можна користуватися мобільними телефонами поблизу газоперекачувальних агрегатів, що працюють, — каже Роман Кохтюк, начальник Стрийського ВУПЗГ. — Адже може статися збій у роботі системи автоматичного керування машини і вона зупиниться. Тому в мобільному треба ввімкнути "режим польоту" або вимкнути його взагалі".
На випадок надзвичайних ситуацій біля прохідної розташоване сховище для працівників.
"Загалом підземне газосховище — це породи (дрібно- і середньозернистий кварцовий піскуватий вапняк, прошарки глин, мергелю і алевроліту), розташовані на певній глибині (у Більче-Волицько-Угерському ПГС — на понад 900 метрів під землею), — пояснює Роман Кохтюк. — Вони мають з'єднані між собою мікропори, у яких зберігаються частки газу, що не можуть виходити на поверхню чи зміщатися донизу, адже зверху і внизу — товста суцільна порода".
Увесь процес експлуатації газосховища контролюється за допомогою свердловин (їх тут — 418), термін використання яких становить 50 років.
Свердловини — споруди у землі, що ведуть до комор із газом.
"Від квітня до жовтня газ закачують, а від 15 жовтня до 15 квітня — відбирають", — каже Роман Кохтюк.
Якість блакитного палива встановлюється і під час отримання, і під час відбору. "Якщо надійде неякісний газ, то на постачальника накладуть штраф, розмір якого залежить від умов технічних угод і нарахованих збитків, — каже співрозмовник. — Але наразі таких випадків у нас не було".
Територія промислового майданчика газокомпресорної станції "Більче-Волиця" — 19,5 гектара. Тут працює 5 компресорних цехів, 28 газоперекачувальних агрегатів і два щити управління. Із щита № 1, куди ми заходимо, керують трьома компресорними цехами. На схемі начальник ГКС показує, що газ із трубопроводу спершу замірюється, а потім потрапляє на газоперекачувальний агрегат компресорної станції, де його тиск збільшується. Далі він надходить у газозбірні пункти, а звідти — у свердловини і в саме сховище. На компресорній станції є системи охолодження газу (після проходження через газоперекачувальні агрегати він нагрівається), осушення та очищення.
Газоперекачувальні агрегати обладнані газотурбінними установками із авіаційним приводом. Тобто використовуються двигуни, які є прототипами для ТУ-160.
"Колись росіяни нарікали, що в Україні їхній газ крадуть, — каже Володимир Іванович. — Та коли їм показали, що у нас є митний пост, а на кранах — митні пломби, то всі заспокоїлися".
До речі, оскільки газ не має запаху, то тут всюди стоять системи газовиявлення — датчики, які сигналізують про появу загазованості у повітрі робочої зони.
Зона митного контролю на ГКС.
Коли блакитне паливо ще закачують у підземне сховище, воно проходить у газозбірному пункті через труби у свердловини. Працівники показують установки, де очищають газ під час відбору, "щоб не горів червоним полум'ям". Кажуть, таке стається, якщо він занадто вологий і неочищений. Теплотворна здатність газу при високій вологості знижується.
Наповнення Більче-Волицько-Угерського підземного газосховища та інших ПГС вже завершилося. Загалом накопичено 20,8 мільярда кубометрів газу — рекордний обсяг за останні 9 років. Цього має бути достатньо на весь опалювальний сезон.
Пропонуємо також вашій увазі фоторепортаж Радіаційна мекка: хто й за чим їздить до Чорнобиля?
