Шкільну форму указом президента скасовано. Однак за шкільний “дрес-код” у навчальних закладах України точаться запеклі баталії між учителями, учнями та батьками.
“Як тільки почалось навчання, забрала доньку додому зі школи в сльозах, — каже Тетяна Харченко, мама 11-річної школярки з Києва. — Виявилось, учителька при всіх сказала, що моя дитина відволікала інших учнів від навчання, бо, бачте, прийшла в джинсах, а “джинси — одяг будівельника”. І взагалі — мовляв, цим вбранням моя донька педагога принижує, указом скасовано не форму, а “синтетичну тканину”.
А в Краматорську першокласниця прийшла до школи у бавовняній футболці з бджілкою.
“Учителька насварила дитину, потім зателефонувала мені і з криком вимагала, аби носила форму, бо в них у ліцеї є форма, — пояснює мама дівчинки Оксана Фетисова. — Казала, що дитину не допустить до уроків, поки я не поспілкуюсь із директором. А якщо не подобаються правила, мовляв, йдіть в іншу школу”.
“Шкільна форма — скасована, тож немає абсолютно ніяких підстав вимагати якийсь формат одягу від учнів, окрім чистого та охайного, — каже Олена Бондаренко, співголова ГО “Батьки SOS”. — А от претензії до зовнішнього вигляду учнів від учителів узагалі під падають під норму “жорстоке поводження” з дітьми, на
школяра здійснюється психологічний тиск, якщо це повторюється — булінг. Окрім того, якщо вчитель робить зауваження дитині перед усім класом, в процесі уроку, то педагог ще й зриває навчальний процес. Якщо вчитель не допускає учня до уроку через зовнішній вигляд — порушує право дитини на безплатну освіту. Якщо вимагає піти додому й переодягнутись — ще й наражає школяра на небезпеку, адже в час шкільних занять відповідальність за дитину несе вчитель.
Тож якщо такі випадки трапляються, найперше варто поскаржитись директорові навчального закладу. Якщо керівництво школи не відреагує, тоді у відділ чи департамент освіти міста, району. Можна звертатись і в Міносвіти чи Державну службу якості освіти”.
Обурює батьків і ще один старий порядок у новій школі — збір грошей. “Мій молодший син цьогоріч став першокласником, — каже Олена Гербич із селища Козин на Київщині. — Очікувала, що в нас НУШ (Нова Українська Школа) і нарешті батькам не доведеться нічого платити.
Але батьки повинні закупити магнітну і коркову дошки, стелажі для взуття, килимки, вішак для одягу, усю канцелярію... Поки що (!) сказали здати по 700 гривень. Плюс робочі зошити — 500 гривень. А в мене ще син у 9-му класі — вибачте, але не витягую. Тож вирішила озвучити проблему на гарячій урядовій лінії 1545.
У школі сказали, що я “зробила негарно”, хоча згодом директорка запевнила, що ніякого списку закупок не було, і школа отримає все до кінця місяця, а якщо чогось не вистачатиме, то вона подасть запит у селищну раду, аби докупити”.
“Те, що школі необхідно для проведення навчального процесу, закуповують за кошти державного чи міського бюджетів, — пояснює Олена Бондаренко. — А багато речей — рекомендаційні. Зрештою, НУШ — це насамперед навчальна програма з абсолютно новим підходом. І якщо у класі чогось не вистачатиме, це не означає, що дітей не мають вчити за новими методиками”.
Читайте також про те, як двоє вчителів кардинально змінили підхід до навчання і це спрацювало.
