Трагедія поділила життя 46-річного Владислава Панченка на “до” і “після”. Два роки тому в басейні спорткомплексу Львівського національного університету імені І. Франка загинув студент-першокурсник фізичного факультету Назар — його син. Цього року Владислав став студентом — вступив на денну форму навчання за контрактом до Франкового університету. Того самого, куди два роки тому вступив Назар.
“Хочу змінити систему освіти, яка є недосконалою. Зрозумів, що можу змінити її лише зсередини. Уже місяць я — студент. Ходжу на пари, сиджу на лекціях. Обрав сферу знань, на якій до цього зовсім не розумівся, — політологію. За своєю першою освітою я інженер-електрик. За родом занять — адміністратор комп’ютерних мереж. Тому гуманітарні науки для мене — абсолютно новий досвід.
Перші враження: на жаль, сучасний викладач університету просто читає конспект, а студенти записують усе в свої зошити. Але для чого в ХХI столітті витрачати час на таке? Роздайте лекції надрукованими. І краще проведіть цей час у творчих дискусіях. За моїми спостереженнями, за двадцять років у системі вищої освіти мало що змінилося. Викладачі здебільшого вичитують свої години.
Успішність чи неуспішність групи студентів не впливає на розмір зарплати та статус викладачів, тож вони швидко вигорають, не переймаються якістю викладання або й узагалі йдуть з освіти.
Університети — величезні структури: десятки тисяч студентів, тисячі працівників, і вони надзвичайно арха їчні та інертні!
Буває, разом зі студентами ми ходимо по кабінетах, кажемо: “Потрібні зміни!” А у відповідь чуємо: “Та мені вже тут недовго, я ще трохи — і на пенсію, в мене онуки”.
То чи можна щось тут змінити, спитаєте ви. Без сумніву! Можна. Але хто саме буде ініціювати ці зміни? На мою думку, змінити систему може тільки той, кому ці зміни найбільше потрібні, — самі студенти. Серед яких тепер — і я. Вважаю, що не варто сподіватися на чиновників з МОН, вони цю систему такою будували, тож їх вона цілком задовольняє.
“Моє “студентство” — це соціальний проект, експеримент. Я хочу спостерігати, аналізувати систему зсередини. Хочу ділитись своїми спостереженнями і заохочувати до змін.
Я вже зауважив, що присутність такого, сказати б, дорослого студента змушує викладача трішки краще готуватись до пар:) Усім небайдужим хочу передати слова мого Назара: “Немає іншої справедливості, крім тої, котру ми самі створюємо”. Він дуже хотів змінити це життя на краще... Не встиг. Але ми тепер продовжимо, і нас не зупинять!”
Читайте також про те, коли вчитель справді може поставити учневі найнижчий бал
