Колись моя подруга сказала: хочу бути копом у США. Вона ніби пожартувала, але який же жарт — без частки правди?
“Уже ближче до закінчення школи я вирішила, що стану слідчою”, — каже мені сьогодні Тамара Атаманчук. Забігаючи наперед, вона уже — Тома Чак, 23-річна офіцерка поліції США. Тамара закінчила школу зі золотою медаллю у Чорткові, що на Тернопільщині. Успішно склала ЗНО і вступила до Одеської юридичної академії.
“Тоді ж я дізналася, що наша сім’я виграла грін-карту”, — згадує Тома. Батьки Тамари відклали поїздку, і моя подруга з вересня таки стала студенткою в Одеській академії.
“Я БИ СЕБЕ НЕ ПОВАЖАЛА!”
Коли Тамара готувала першу курсову роботу, то познайомилась із таким поняттям, як корупція. “Моя наукова керівниця хотіла за захист хабара, — каже вона. — Загалом, я дізналась про чимало неприємних фактів. І усвідомила: не зможу себе поважати, якщо працюватиму слідчою і знатиму, що всі навколо беруть і дають хабарі”.
Тамара Атаманчук, її старший брат і батьки остаточно вирішили емігрувати. Сім’я переїхала до містечка Графтон, що в штаті Вісконсин у США. “Коли я лише приїхала, американці мене зовсім не розуміли, — згадує дівчина. — Тож стала відвідувати кількамісячний безплатний клас мови для емігрантів”.
Підтягнувши англійську, дівчина вступила в коледж на спеціальність “Криміналістика та правоохоронні органи”, яка, крім основних дисциплін, передбачала ще й загальні — математику, англійську, соціологію, психологію.
“На другому курсі в коледжі проводили ярмарок професій. Біля одного зі стендів я поспілкувалась із військовим, — пригадує Тома. — Він пояснив, наскільки корисною у моїй професії може стати служба в армії. Тож узимку 2016-го я уклала контракт.
Так у запасі армії США після низки психологічних і фізичних тестів з’явилась солдатка Athamanchuk.
“Американська армія — серйозне випробовування нервів на міцність”, — каже Тома.
Перший місяць в армії був непростим: вставали о 4 — 5-й ранку, постійні тренування, не можеш побачити рідних, на тебе кричать... Ми їли, лежачи в багнюці, багато стріляли, вчилися поводитися з гранатами. Ще була газова камера, де без протигазу ми мали виконати певні завдання”.
Через пів року служби в армії Тамара Атаманчук отримала американське громадянство й повернулася до навчання.
ОБРУЧКА ЧИ ПІСТОЛЕТ?
Одного дня Тома обговорювала домашнє завдання до наукових проектів із однокурсниками. “Для мого проекту потрібна була людина з поліції, — з усмішкою згадує дівчина. — Подруга сказала, що має знайомого, який там працює, показала його сторінку в мережі”.
Так Тамара познайомилася з майбутнім чоловіком. Якось Кріс запитав: що вона хотіла б отримати, коли він запропонує їй одруження — пістолет чи перстень? Тамара обрала каблучку, і стала Томою Чак.
“Після закінчення коледжу вступила до поліцейської академії. Майже піврічне навчання вартувало 5 тисяч доларів. Нас навчали екстремального водіння, били електрошокером, розпилювали в обличчя перцеві балончики — щоб під час роботи таке часом не виявилося для нас несподіванкою. (Сміється). До речі, якщо курсант робив постріл без наказу, одразу виганяли з академії”, — згадує Тома.
“НАМ ПРИНОСЯТЬ ПЕЧИВО”
Після закінчення академії Тамара подала заявку на посаду офіцера в департамент свого міста. З 37-х кандидатів пройшли випробування (фізпідготовка + психологічні тести) лише п’ятеро. Серед них — і 23-річна Тома Чак, яка стала наймолодшою поліцейською відділка в Графтоні.
“Поліцейським не дозволено носити обручки на роботі, замість них беремо спеціальні гумові кільця — чорне або синє. Такі ж правила для пожежників, у яких обручки червоні, та диспетчерів, які носять гумові обручки жовтого кольору, — каже Тома. — Моя робота як новачка майже не відрізняється від роботи інших офіцерів. Хіба що не відправляють на особливо небезпечні виклики та зі мною завжди є людина, яка стежить за моєю роботою. Раз на тиждень мені пояснюють, яких помилок допустилася”.
Робочий день Тамари триває 8 годин. Якщо працює понаднормово — за кожну хвилину отримує у півтора раза більше.
Тамара каже: у США громадяни доволі тепло ставляться до поліції. “Нещодавно до мене підійшли двоє дітлахів та подякували за службу, — розповідає вона. — Також у відділку завжди є печиво та випічка, які нам приносять вдячні люди”.
Наразі Тома ще не використовувала вогнепальну зброю на службі. У США, як вона каже, поліцейські намагаються не стріляти без критичної необхідності — адже тоді їх чекатиме суд.
Тома Чак, офіцерка поліції, нині продовжує навчання.
На цей раз — заочно в університеті за напрямом “Цифрова криміналістика”. Тож невдовзі досягне ще одну свою ціль — працюватиме слідчою поліції.
Томо, тримаю за тебе кулаки.
Читайте також про те, чи справді смартфони відстежують те, що ми говоримо
