Удома на “ремонтницю боєприпасів” Оксану Поліщук чекають батьки та півторарічний син, якого вона тільки відлучила від материнського молока...
“Наша сім’я завжди була армійською. Мама дослужилась до єфрейтора, тато — до підполковника в штабі Повітряних сил. Брат Олег у 2014 році добровільно звернувся до військкомату і його призвали до 24-ї механізованої бригади, — розповідає Оксана Поліщук. — Восени 2015 року Олег перевіряв сіру зону неподалік Бахмута, ішов першим. Раптом махнув рукою солдатам зупинитись... Він накрив собою боєприпас, врятувавши 12 побратимів. Брат загинув.
Батько сам забирав із Луганщини його посічене осколками тіло... Посмертно Олега нагороджено орденом “За мужність ІІІ ступеня”, йому відкрили дві меморіальні дошки”.
Згодом Оксана в соцмережі познайомилась з українським бійцем, якому ампутували праву ногу. Між молодими людьми виник роман. Невдовзі Оксана народила первістка.
“Та з тим військовим життям у мене не склалось, — каже дівчина. — Я зрозуміла своє покликання — продовжити мрію брата й стати офіцером. Подалась до військової частини. Там пройшла медкомісію, психологічні тести. Після цього уклала контракт із ЗСУ на три роки. Найбільше хвилювалась, як повідомити про це батькам. А коли сказала... вони мене підтримали й самі запропонували дбати про мого сина Богданчика!
37-річна Оксана каже, що готова до відрядження у зону бойових дій.
Тепер на полігоні проходжу навчання з іншими жінками-військовослужбовицями. Отримала берці, форму — куртка завелика, а ось брюки чудово сидять. Теорію військової справи знаю з розповідей брата. У перший день пройшла фізпідготовку, отримала тверду “четвірку”. Пробігла кілометр за 5 хвилин 50 секунд, виконала 37 скручувань на прес за хвилину та 20 відтискань за такий же проміжок часу.
Мене попередили, що може бути відрядження у зону бойових дій. Я до цього готова. Далі планую вступати до Військової академії, заслужити в армії більше як звання сержанта.
Хочу, щоб Богданчик виріс таким, як мій брат, щоб так само любив Україну. Впевнена, з небес він нас чує та бачить...
Одного разу навіть приснився й з усмішкою сказав, що служить на небесах. А я робитиму це тут...”
Читайте також про те, чому виборцям подобаються популісти
Вікторія ТРУДЬКО
