Неможливо було без сліз дивитися, як наші визволені герої після довгої розлуки зустрічаються з рідними. 24 полонені українські моряки, а також Володимир Балух, Олег Сенцов, Роман Сущенко, Євген Панов, Олександр Кольченко, Станіслав Клих, Микола Карпюк, Павло Гриб, Олексій Сизонович, Артур Панов та Едем Бекіров нарешті повернулися в Україну!
Про закулісся повернення “Експресу” розповідає Микола Полозов, адвокат, координатор групи захисників українських моряків.
“Передусім хочу пояснити, що “обмін” — це юридично неправильний термін. Можна сказати, що це взаємне звільнення на різних процесуальних підставах. Так, до десяти політв’язнів було застосовано процедуру помилування Володимиром Путіним. Едему Бекірову було змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на зобов’язання з’являтися до суду, завдяки цьому він зміг покинути Росію.
Що стосується моряків, то, попри рішення Міжнародного трибуналу про негайне звільнення з-під варти, їх відпустили під особисте зобов’язання уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денісової”.
— Полонені знали, що їдуть додому?
— Майже до останннього часу ні морякам, ні іншим полоненим ніхто не говорив, що вони повертаються в Україну. Лише за декілька днів до цього адміністрація СІЗО почала видавати їм закордонні паспорти. Тоді хлопці стали здогадуватися про звільнення. Тільки не знали, коли це станеться — завтра чи через тиждень.
Зазначу, що напередодні звільнення усіх військовополонених доправили у СІЗО Лефортово. 24 моряки там перебували з грудня, а інших учасників обміну звозили упродовж серпня. Більшість доправили 16 серпня.
— Вони мали змогу бачитись один з одним?
— Ні, усіх українців розселили по різних камерах. Вони перебували у стандартних умовах, їх годували тюремною “баландою”. Раз у день виходили на прогулянку. Їм не створювали якихось особливих умов.
— Як розгорталися події 7 вересня?
— У суботу всіх підняли на ноги о 4-й ранку. Декілька годин вони просто чекали. Далі о 9-й ранку їх розсадили в автобуси під наглядом озброєних правоохоронців. Працівників ФСБ було дуже багато. Опісля на автобусах повезли у московський аеропорт “Внуково-2”. Коли у Борисполі злетів російський літак, одночасно піднявся український. Вилетіли після 12.00. Зазначу, що в аеропорт військовополонених везли уже без наручників. Утім спілкуватися в автобусі між собою охорона не дозволяла.
Коли хлопці побачили на літаку український прапор, то остаточно зрозуміли, що летять додому. Звісно, що кожен хотів нарешті обійняти рідних, батьків, дітей, дружин. У літаку говорили й про майбутнє. Скажімо, моряки казали, що планують повернутися на службу.
— У якому статусі перебувають звільнені українці?
— Військовополонені залишаються обвинуваченими у кримінальних справах. Ці справи ніхто не закривав. Вони зупинилися на стадії ознайомлення з матеріалами справи. Це остання стадія до передачі в суд. Відповідно російська влада може й надалі переслідувати моряків, викликати в суди, а якщо обвинувачені не будуть з’являтися, то будуть оголошувати їх у розшук. Як це відбуватиметься, залежить від політичних переговорів. Є чимало форм участі у судовому засіданні. Можна й відеоконференцію організувати. Тому ці моменти також треба вирішити.
До речі, під час процесу звільнення було дуже багато неправдивої інформації, багато різних заяв. Загалом було близько п’яти спроб вийти на фінальний рівень домовленості щодо звільнення. Та вони всі зривалися. І у цьому були зацікавлені політичні сили не тільки в Росії, а й в Україні. Деякі політики вважали полонених розмінною монетою для досягнення своїх політичних інтересів, у тому числі для реклами, піару.
— Скільки українців ще перебувають у полоні РФ?
— У російських в’язницях, на території окупованого Криму перебувають 110 політв’язнів. Більшість, понад 80 осіб, це кримські татари. Вони сподіваються, що переговори будуть продовжуватися і що їх також повернуть додому.
— За якими статтями їх затримали?
— Кримських татар звинувачують у тероризмі, екстремізмі. Українців звинувачують у диверсіях, шпигунстві. Це той набір статей, яким користується російська влада упродовж останніх п’яти років.
Читайте також про те, що таке податкова амністія і які перспективи такої практики в Україні
