Виявляється, є таке свято — Міжнародний день сільських жінок (його відзначають 15 жовтня). От тільки мало хто з них про нього знає. А щоб зрозуміти, як виглядає простий день сільської жінки, вирушаємо до них у гості.
Ранок Тетяни Затварницької із села Шарапанівки на Вінниччині починається не з чаю, не з кави, а з молока. Щодня прокидається о 6.30, аби подоїти двох корів — Маньку та Зорьку.
“Я вже декілька років сама господарюю, мій чоловік рідко приїздить додому із заробітків. Відтак дрова рубаю, кошу, на городі пораюся. Маю двох дітей-школярів і старшого сина, у якого вже своя родина. За день встигаю зробити безліч справ! Коли потрібно, ремонт сама роблю — десь підфарбую, побілю...
А як череду пасу в полі, то аж під вечір у хаті прибираю, перу одяг дітям, збираю їх до школи, і об 23-й лягаю спати”.
***
Ольга Діденко зі села Михайлин щодня прокидається ні світ ні зоря — о пів на четверту ранку. Іде до своїх корів-годувальниць. Їх у неї аж 10.
“Чоловік мені допомагає їх доїти. Потім біжу готувати сніданок, відправляю дітей у школу, швиденько випиваю каву й починаю прати, прибирати. Далі варю їсти. Біжу на город. Далі знову до корів, і — обідати. Після обіду знову на город...
Я вмію і косити, і дрова рубати, і автомобілем керувати, і на тракторі щось привезу — ми з чоловіком робимо все дружно”.
А ще Ольга Діденко — мама трьох дітей! І вона встигає допомогти всім зробити домашнє завдання ще й балує малих домашньою випічкою.
***
Анна Коломієць виросла в місті. Та вийшла заміж за чоловіка із села на Полтавщині, тож тепер і вона — сільська жінка.
“Ми купили будинок у селі Вільшанка. Завели собі господарство, свиней, корову, кролів, курей, качок. Я трактор навчилась водити і косити. Люблю на землі працювати, ми садок молодий посадили”, — розказує Анна.
Жінка переконує, що в місто повертатися вже не хоче. Звикла до свіжого повітря та домашньої їжі, а ще мріє про великий квітник біля дому.
Читайте також про те, як дві пенсіонерки, заблукавши, простояли на купині серед трясовини десять годин.
