Братики Артем, Максим і Микола жили в сиротинці — їхню біологічну маму позбавили батьківських прав. Потім хлопчиків усиновили — втім названі мама й тато били малих, тож їх повернули у дитячий будинок. Та одного дня за ними прийшли Володимир та Надія Сироватки. Саме тоді життя і цієї пари, і братів змінилося.
Володимир та Надія Сироватки одружились у 2007 році й відтоді мріяли про дітей. Але завагітніти не вдавалось. У вересні 2014 року Володимир долучився до АТО як доброволець. Служив кулеметником, командиром БМП-1, виконував обов’язки заступника командира роти.
“Одного вечора моє життя перевернулося — тоді загинуло троє побратимів, які пішли брати ворожу позицію, — каже Володимир. — Після таких подій у мене виникло бажання всиновити дитину”.
Чоловік каже, що про своє бажання одразу повідомив дружину — вона підтримала. І коли восени 2015 року Володимир повернувся додому, подружжя стало готувати пакет необхідних документів для усиновлення.
В Одесі, куди Сироватки переїхали на роботу, їм запропонували познайомитися з трьома братами-сиротами. “Нас тоді запевнили, що ми їх одразу полюбимо, — пригадує Володимир. — У нас, звісно, були побоювання, бо ж не планували всиновлювати одразу кількох діток. Та й не всі рідні підтримували таку ідею. Але, оскільки ми з Надією виросли в багатодітних сім’ях, усе ж наважились на такий крок”.
Життєвий сценарій цих дітей — дуже непростий. Коли найменшому хлопчикові було пів року, їхню маму позбавили батьківських прав. Вони опинились у сиротинці. Невдовзі малих всиновили, але через півтора року брати знову потрапили у дитбудинок, бо й усиновителів позбавили прав через жорстоке поводження з дітьми — братиків часто били, а Максимові (середньому) навіть зламали ніжку.
Коли Артемові було п’ять рочків, Максимові — чотири, Миколі — три, Сироватки всиновили їх. Хлопчики були худі, малого зросту, як на свій вік, погано розмовляли. Володимир і Надія пригадують, що пригостили малих смаколиками. “Ми не очікували, що діти не знатимуть, як їсти банани, — вони намагались надкусити їх разом зі шкіркою”, — розповідає Володимир. А ще хлопчики всіх дорослих називали мамою й татом.
У сім’ї Сироватків братики відчули, що таке справжня любов. І змінювалися у кращий бік на очах.
Сьогодні двоє старших навчаються у школі, молодший ходить у садочок. 35-річний Володимир працює у столиці, Надія — вдома у Вінниці опікується дітками, довелось залишити роботу викладачки.
В один момент Володимир став багатодітним батьком.
Артем — другокласник. Батьки кажуть, що син такий комунікабельний, що може навіть піти з уроків — шукати нових знайомств. Максим — першачок, Сироватки зазначають, що він дуже тямущий, але лінується вчитися. А Микола ходить у старшу групу садочка, там його хвалять, кажуть, що в хлопчика чудова пам’ять, він слухняний. Усі троє люблять складати пазли і дуже швидко з цим справляються, навіть не дивлячись на картинку.
“Ще хлопці ходять у гурток народних танців, люблять цю справу, — ділиться Володимир. — Там їм щоразу після заняття виставляють зірочки — за дисципліну, зовнішній вигляд і старанність. У Миколи завжди по три зірочки, Артем і Максим частіше по дві отримують”.
Рік тому багатодітна сім’я переселилась у власне помешкання. У дитячій кімнаті — триповерхове ліжко, два робочі столи, багато іграшок...
“Буває, вночі Микола чи Максим приходять до нашої спальні, бо їм щось погане наснилось, — розповідають батьки. — То ми беремо їх під свою ковдру і спимо разом”. Троє братів люблять обіймати й цілувати своїх маму й тата, і роблять це при будь-якій нагоді.
“У ці вихідні ми розповідали синам про різні професії, запитували, ким вони хочуть стати, коли виростуть, — ділиться їхній батько. — Раніше казали, що мріють стати військовими, тепер — пілотами гоночних машин”.
Цікавлюсь, чи хлопчики знають про те, що тато воював. “Синам відомо, що я захищав нашу країну від ворогів, що це війна Росії з Україною, — каже Володимир. — Вони знають гімн України, ми багато їм розповідаємо про видатних людей нашої країни — про творчість Тараса Шевченка, подвиги козаків...”
А ще батьки мають сімейну легенду про те, як довго шукали синочків. Мовляв, колись ангел помилився животиком, сплутавши Надію з іншою жінкою. Та вони нарешті знайшлись. І тепер завжди будуть разом!
Читайте також розповідь журналіста "Експресу", який провів два тижні на зборах оперативного резерву першої черги
