У мене раніше не було друзів з Донбасу. І я часто (а особливо після 2014-го) думала про те, що нас кардинально відрізняє одне від одного, а що — об’єднує. Ключ до відповідей мені допомогла шукати нова подруга — Анастасія, яку доля закинула до Львова у 2014-му...
20-річна Настя переїхала до Львова з Костянтинівки (60 км від Донецька). Ми познайомились на курсах танців. Поєднуючи навчання і роботу в новому місті, Настя записалася на сальсу — у ту ж групу, що й я.
“Я думала, що тут усюди вуйки ходять у вишитих сорочках, — усміхається дівчина. — У нас на Донбасі говорили, що тут живуть лише бандерівці, націоналісти — злі люди. Та по приїзді до Львова ці міфи швидко розвіялись. Я, відверто кажучи, не вірила в усі ці стереотипи на 100 відсотків ще до переїзду, але тепер переконалась у їхній брехливості остаточно”.
У Львові на новій роботі колеги, які дізнались, що Настя — переселенка, одразу стали пропонувати допомогу — харчі, одяг тощо. Але поряд із нею своїх речей не залишали — боялись, що вона з “бандитського Донецька” і “може обікрасти”.
“На Донбасі люди прямолійні й все кажуть, так би мовити, в лоб. На Західній Україні я не раз спостерігала дволикість, — каже Настя. — Так, на Донбасі — багато в’язниць. Але люди, які там сидять, не лише з Донбасу, а з усієї країни!”
Дискутуючи про наші відмінності, Настя зауважує, що люди Західної України більше дбають про себе — люблять довше поспати, краще вдягтися, цікавіше відпочити. А ще її не перестає дивувати те, що ми — на Західній Україні — не працюємо в релігійні свята.
Мене ж вражало інше: на Донбасі, за словами Насті, Новий рік — більше свято, ніж Різдво чи Великдень. Але кутю там готують. Ось який рецепт: рисову кашу поливають варенням. Здивовані? Я була, м’яко кажучи, шокована!
“А основа нашого борщу — томатний сік, помідори, буряку лиш трішки даємо, — каже Настя. — Великим здивуванням для мене було побачити у вас борщ на весільному столі. У нас ніколи на свята не подають перше. Хіба що на поминках. А ще у вас столи завжди гнуться від наїдків. Часто чую як аргумент на користь пишних застіль фразу “що люди скажуть”. На Донбасі зазвичай людям байдуже, що про них подумають інші.
“Не всі люди з Донбасу хочуть належати до Росії, хоча дуже багатьох із цією країною поєднують родинні зв’язки — звідси й прихильне ставлення до РФ”, — каже Настя.
Дискутуючи про наші відмінності, нам з Настею не було прикро, ми не злились, не сварились — це була просто щира розмова. Ми з Настею — друзі. Хоч у неї на Донбасі по-іншому готують борщ і по-іншому ставляться до релігійних традицій, ми навчились розуміти, поважати ці відмінності. Головне, що допомогло нам стати друзями — щире бажання зрозуміти одна одну й здатність визнавати помилки.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Іреною Карпою