Відомий французький блогер та волонтер Ніколя Амбер вирішив покинути Київ після скандалу, який спалахнув під час телезйомки його волонтерської діяльності в Києві. Про це він заявив у соцмережах.
Мовний скандал у Києві
"Я не знаю, чи хочу далі жити в Україні, - повідомив Ніколя, - Бо та Україна, яку я полюбив - через літературу і народні пісні, майже більше не існує в столиці, у Києві. Я спік 1200 хлібин за два дні, допомагаю всім зі своїми грошима, а коли скаржусь, що до мене звертаються російською під час інтерв'ю, мені далі кажуть: Ти іноземець, мовчи...".
Також волонтер опублікував фото із центру столиці та із залізничного вокзалу із підписами: "Прощаюсь назавжди з Києвом... Обіцянка собі: мої діти ніколи не будуть в "столиці" України".
За інформацією Ніколя Амбера, оператор "Прямого" відмовився з ним спілкуватися українською. Інцидент стався у Києві, де Ніколя Амбер перебував у складі групи волонтерів із Франції, які випікають хліб у мобільній пекарні та роздають його потребуючим людям.
Француз розповідає, що попросив оператора говорити з ним лише українською, адже це для нього принципово. Однак той вочевидь відмовився, через що Ніколя був змушений звернутися до головного шеф-редактора "Прямого".
У переписці, яку оприлюднив Ніколя Амбер, Віктор Медвідь пояснив, що оператор є переселенцем зі сходу України і "не зобов’язаний" користуватися державною мовою на роботі.
Редактор також назвав роботу своєї команди "побутом" і переконував француза, що українською можна не говорити. Після цього йому процитували норму Закону України "Про медіа", яку порушив член знімальної групи.
"Неймовірне ганьботисько! - емоційно відреагував на скандал активіст Костянтин Андріюк. - Особливо боляче читати, що після цього француз-волонтер хоче покинути Україну, бо окремі русскоміровці так принижують і його і єдину та державну мову!".
Як француз полюбив Україну
Ніколя Амбер - французький відеоблогер та волонтер, який самотужки вивчив українську мову і у 2024 році переїхав із Франції жити до Львова.
"Я й гадки не мав, що настане мить, коли я, корінний француз, віднайду себе українцем – не за паспортом, а за долею. Ще чотири роки тому мені була чужою і мова, і історія цієї землі. Усе почалося з пошуку істини – з моєї докторської праці. У 2021 році я занурився в глибини української історії, відкриваючи для себе її подвижників духу: Михайла Грушевського, Андрея Шептицького, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших. У 2022 році я почув поклик Неба – служити українцям у час їхньої скорботи", - цитує Ніколю Амбера "Львівський портал".
"Мій перший приїзд до Львова був у березні 2022 року, коли я привіз гуманітарну допомогу, - розповідає волонтер. - Перше українське слово, яке пронизало моє серце – воля. Воля – це не лише свобода. Це внутрішній чин, це незламність духу, це гідність, що не піддається ярму. Самотужки вивчивши українську мову ще у Франції, я слухав народні пісні – і плакав. Плакав, бо вони були мені рідненькі, мов пам’ять, якої я ніколи не жив, але яку серце впізнало без пояснень. Збагнув, що став українцем тоді, коли перестав мислити французькою й почав мислити українською. Коли в моїй мові з’явилися слова: "наша мова", "наші хлопці", "наша культура". Я кажу "наша", позаяк я вкорінився в цю землю і є частиною цього живого тіла народу".
"У жовтні 2024 року я переїхав до Львова, щоби жити тут. І це було найсвітліше рішення мого життя. 2025 року було моє перше Різдво в Україні – і таке враження, ніби воно вже було у вічності. Ніби рідненьке", - зазначив Ніколя Амбер.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
