53-літнього чоловіка мобілізували в липні 2022 року. Із серпня він брав безпосередню участь у боях у Покровську, що на Донеччині. Проте 27 жовтня того ж року військовий помер на позиції. Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті захисника став набряк легенів і гостре порушення коронарного кровообігу на тлі гіпертонічної хвороби. А 18-та регіональна військово-лікарська комісія констатувала, що хвороби, які призвели до смерті, пов’язані із захистом Батьківщини.
Вдова бійця зібрала всі необхідні документи й подала заяву на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 15 мільйонів гривень, що виділяється родинам у разі загибелі або смерті військового, який брав участь у бойових діях. Комісія Міноборони справу розглянула у квітні 2024 року й призначила дружині старшого солдата “звичайну” компенсацію — лише 1,86 мільйона гривень. Вдова не погодилася з таким малим розміром допомоги й вирішила оскаржити рішення оборонного відомства в суді. У позові вона посилалася на постанову Кабміну №168 від 28 лютого 2022 року й на зміни до закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі.
Представник Міноборони подав відзив на позовну заяву. Де зауважив, що 15 мільйонів гривень сім’ї військовослужбовців отримують лише в двох випадках — у разі загибелі бійця або ж якщо він помер внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих під час участі в бойових діях. Мовляв, оскільки старший солдат помер внаслідок захворювання, то його дружина не має права на допомогу в збільшеному розмірі. Військовий чиновник посилався на іншу постанову Кабміну №975 від 25 грудня 2013 року, згідно з якою компенсація у такому випадку становить 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Але таку позицію Міноборони відхилив Дніпровський окружний адміністративний суд. У своєму вердикті він зробив декілька принципових висновків. Зокрема, що військовослужбовець перебував на службі під час воєнного стану; безпосередньо брав участь у заходах з оборони України; помер у районі виконання бойових завдань; мав захворювання, офіційно визнане таким, що пов’язане із захистом Батьківщини. За таких обставин, на думку суду, смерть не може розглядатися як “природна” у відриві від служби. Також суд послався на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у ще одній справі, де зроблено аналогічний висновок: вирішальним є факт загибелі (смерті) під час захисту України в умовах воєнного стану, а не лише формальна причина смерті.
Тож суд визнав протиправним рішення Міноборони про виплату 1,86 мільйона гривень. І зобов’язав відомство повторно розглянути заяву дружини померлого військовослужбовця, враховуючи при цьому судовий висновок про право сім’ї на виплату в розмірі 15 мільйонів гривень.
До речі, подібну справу нещодавно розглянув і Львівський окружний адміністративний суд. Він зобов’язав Міноборони перерахувати одноразову грошову допомогу доньці офіцера ЗСУ, який помер у червні 2022 року в зоні бойових дій внаслідок хронічної серцево-судинної патології.
