47-річний Андрій “Хонда” у минулому — миротворець в Іраку та ветеран АТО. А 50-річний Микола “Будулай” у перші дні війни повернувся з-за кордону, щоби захищати свою країну, розповідає історію героїв газета "Експрес".
Батько героїв був висланий у Сибір: допомагав упівцям
Родина Пилипчуків із Довгого Войнилова дізналась, що таке російська (радянська) влада ще задовго до повномасштабного вторгнення РФ. У січні 1949 року тоді ще 14-річного батька Героїв, Михайла, із сім’єю вислали у Сибір: бо хлопець носив їжу упівцям. У далекому чужому краю родина пробула десять років, та змогла повернутись до рідного краю. Михайло з дружиною виростили чотирьох дітей: Надію, Михайла, Миколу та Андрія.
"Миколка був балакун і веселун. Якщо вже починав про щось чи про когось говорити, то не зупиниш. Андрій дуже любив купатися в річці, першим у селі розпочинав сезон. Був здоровий, загартований, навіть узимку ходив у футболці та піджаку і майже не хворів", — розповідає у коментарі "Експресу" Надія Бербець, сестра загиблих захисників.
Микола Пилипчук працював лісником, а потім поїхав за кордон на заробітки, був арматурником. Андрій став водієм. Відслуживши строкову службу, у 2003 поїхав миротворцем до Іраку. У 2017-му брав участь в АТО. А 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до війська. Сказав дружині: “Хто, як не ми?!” Старший брат Михайло, який жив на той час у селі Знам’янка на Миколаївщині, теж долучився до ЗСУ. А Микола, дізнавшись, що двоє братів воюють, приїхав додому з-за кордону.
"На щиті" повернулись двоє рідних братів: а третій воює із сином
47-річний Андрій Пилипчук за короткий час перебування на фронті був двічі поранений, але завжди повертався на війну. 4 березня 2023 року він загинув у селі Роздолівка на Донеччині: від осколкового поранення. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня і медаллю “Лицар бойового чину”.
16 травня біля села Спірне Донецької області останній бій прийняв стрілець-снайпер Микола Пилипчук: тиждень перед цим йому виповнилось 50 років. Чоловік обіцяв сестрі приїхати у відпустку, але повернувся додому "на щиті". Тіло Героя та його побратима не одразу змогли забрати з поля бою, тож спочатку він вважався безвісти зниклим. Коли ж тіло забрали, бійця поховали у рідному селі, поруч із братом.
"Брати Пилипчуки були сміливі, відчайдушні, завжди готові прийти на допомогу всім, хто їх про це попросить. Вони аж пашіли енергією, працювали, родині допомагали, один одному, робота в них ладилася. Неймовірно шкода, що їх не стало, бо кожен міг би ще дуже багато зробити для своїх родин, села, держави", — сказав Володимир Ладаняк, староста села Довгий Войнилів.
Додамо, на фронті воює середущий брат Пилипчуків — Михайло, а також на війні є його син.
Підписуйтесь на сторінку "Експресу" у Facebook
