Аналіз показує, що в ракеті відсутня незалежна система наведення з багатошаровим корпусом (MIRV), яка зазвичай використовується для маневрування кількома боєголовками на окремі траєкторії після відокремлення від останнього ступеня. Про це повідомив російський спеціалізований ресурс з посиланням на результати дослідження уламків ракети, пише портал Militarnyi.
“Орешнік”: у конструкції ракети виявили небезпечний недолік
Виявлені компоненти ракети свідчать про те, що ракета має герметичний приладовий відсік та газореактивну систему орієнтації — стандартні елементи в конструкціях Московського інституту теплотехніки, — які використовуються для стабілізації боєголовки, а не для її наведення.
Дані свідчать про те, що ракета несе шість боєголовок, кожна з яких потенційно може містити шість суббоєприпасів, що загалом становить до 36 кластерних елементів. За оцінками, загальне корисне навантаження становить від 1250 кг до 3000 кг.
Аналітики вважають, що ракета може досягти дальності польоту до 4100 кілометрів, використовуючи типові ступені двигуна МБР. Кожна бойова частина, включаючи її кластерне корисне навантаження, може важити приблизно 400 кг і, ймовірно, розроблена для високошвидкісного кінетичного удару, а не вибухової детонації.
Фрагменти аналогічної ракети, що використовувалася під час удару по Дніпру в листопаді 2024 року, раніше досліджували експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Журналістам показали компоненти інерціальної навігаційної системи ракети, а також вакуумні електронні лампи радянських часів. Деякі деталі мали виробничі коди, що датуються 2018 роком, що свідчить про те, що вони могли походити з попередніх програм розробки озброєнь.
Удар "Орешніком": між місцями влучань блоків — велика відстань
Водночас аналіз відео удару по передмістю Львова в ніч на 9 січня 2026 року свідчить, що до землі долетіли лише чотири групи уражаючих елементів, після чого зафіксовано падіння ще двох окремих елементів. При цьому між місцями влучань спостерігалася значна відстань.
Це може вказувати на те, що надвисока швидкість створює проблеми не лише для точності ракети у конвенційному кінетичному виконанні — коли бойові частини не містять вибухівки й уражають ціль виключно за рахунок маси та швидкості, — але й призводить до того, що не всі бойові частини фізично витримують повторний вхід в атмосферу. За оцінками, швидкість на кінцевій ділянці траєкторії перевищує 11 махів (близько 3740 м/с).
У російської страшилки проблеми не лише з точністю ураження. У червні 2025 року дослідник бронетехніки Андрій Тарасенко у своєму Telegram-каналі оприлюднив китайське дослідження уражаючої дії високошвидкісних кінетичних боєприпасів, подібних до бойової частини "Орешника". Дослідження свідчить, що російські заяви щодо руйнівного ефекту таких бойових частин є суттєво перебільшеними, пише портал Militarnyi.
"На основі експерименту з прототипом надвисокошвидкісного кінетичного снаряда на полігоні в пустелі Гобі: вольфрамовий стрижень масою 140 кг зі швидкістю 4650 м/с ударив по поверхні пустелі Гобі, утворивши параболічний кратер глибиною 3,0 м і діаметром 4 м", — виявили дослідники.
